Сьогодні в локальному сегменті фейсбуку розголосу набула історія про літніх людей, що переселилися на Славутчину. Як вони живуть та хто ними опікується – дізнавались наші журналісти.
Учора близько десятої вечора в одній з груп Славути у соцмережі фейсбук оприлюднили допис із закликом про допомогу.
У тексті йдеться про те, до на території міста [із контексту групи зрозуміло – Славути ред.] перебуває 30 людей поважного віку, частина з яких потребує медичного догляду. Люди живуть у неналежних умовах та не отримують медичної і гуманітарної допомоги.
Приміщення, де наразі проживають пенсіонери, знаходиться на території Улашанівської громади. Про це у коментарі нашим журналістам повідомив міський голова Славутської громади Василь Сидор.
– На території нашої громади мешкає 2 985 людей, з них 840 – діти, – пояснює Сидор. – Усі люди, які звертаються за медичною чи іншою допомогою, її отримують. Наразі є люди з числа ВПО, які отримують медичну допомогу в лікарні чи на стаціонарі. У такому нікому не відмовляють.
Медичний огляд лікаря отримували і мешканці “Крапка відліку”. Так називається та організація, що прихистила героїв допису. Це – Благодійний фонд, який перевіз людей (якими опікується) із району бойових дій на територію Улашанівської громади. Про це розповів у коментарі нашому виданню очільник Микола Гизимчук.
– Це – приватна установа, яка у свою власну приватну будівлю перевезла людей, – пояснює Гизимчук. – Як ВПО ці люди не реєструвались. Про їх приїзд ми у громаді знали, а тому надавали допомогу: ковдри, подушки, постіль, рушники тощо. Також жителі села приносили і продукти. Щодо медогляду, то минулого тижня у четвер до людей приходив сімейний лікар.
Усіх людей, що перебувають у закладі, оглянули та надали допомогу. Про це під час розмови розповів головний лікар Славутського ЦПМСД Олег Гаврилюк.
– Минулого тижня у них була сімейна лікарка з амбулаторії в Улашанівській громаді, – говорить Гаврилюк. – Огляд, консультацію та допомогу надали всім. З тими людьми, що мали документи, також уклали декларації. Наразі медичний супровід отримують всі, хто цього потребує.
Ольга Кучерук, волонтерка фонду, розповідає, що приміщення, у якому прихистили людей, до великого вторгнення використовували, як центр матері та дитини.
– Сюди з усієї України приїздили жінки з дітьми, що перебували у кризових обставинах (алкогольна чи наркотична залежність у мами, соціальні проблеми тощо), – пояснює пані Ольга. – Коли розпочалась повномасштабна війна, виникла потреба перевезти людей з будинку для літніх зі Сходу країни. Ми без роздумів прийняли їх у себе.
Приміщення, де раніше приймали жінок і дітей, тепер нашвидкуруч переобладнали в гуртожиток, що розрахований на більшу кількість людей. Тому був брак меблів.
– Ми збирались усім світом: із сусідньої Крупецької ТГ привезли ліжка, а постіль та інші речі вжитку нам надали з Улашанівської громади, – додає Ольга. – Речі приносили люди і зараз ми також контактуємо з сусідніми громадами і закриваємо базові потреби. Зараз нам потрібні тумбочки до ліжок. Раніше цієї потреби не було, бо ми не давали житло стільком людям одночасно.
Волонтерка додає, мають потребу у заміні покриття підлоги.
– Раніше в окремих кімнатах воно було ворсисте, але наразі потрібно постійно проводити вологе прибирання, тому для цього його слід замінити на лінолеум. Також, враховуючи ситуацію, очевидно, що люди лишаться у нас зимувати, тому ми потребуємо утеплення приміщення. Половину коштів на це фонд виділив, решта – непідйомна нам сума, – каже волонтерка.
Щодо медичного забезпечення, пояснює Ольга, його людям надають. Єдиний нюанс виник щодо жінки 1945 року народження. Вона мала опіки на ногах – очевидно втікала з полум’я. Але документів при собі вона не мала.
– До того ж, у жінки – деменція і єдине, що вона пам’ятає – своє ім’я і рік народження. Тому були питання щодо її госпіталізації, але їх вирішили, – розповідає Ольга.
Ольга додає, що вдячна всім, хто відгукується їм допомогти, і радіє, що громади нашого краю – небайдужі до чужих потреб.