Історія часто зберігається не лише у старовинних документах чи архітектурних пам’ятках. Іноді про віру, надії та переживання людей минулих століть можуть розповісти невеликі металеві фігурки, залишені біля чудотворних ікон. Саме такі артефакти сьогодні зберігаються в Ізяславському історико-краєзнавчому музеї на Хмельниччині.
Тут знаходиться одна з небагатьох в Україні колекцій вотивів — особливих дарів, які віряни приносили до святинь як знак подяки за отриману допомогу або як прохання про зцілення, захист чи Боже благословення. Найстаріший експонат колекції датується 1769 роком.
Про унікальні реліквії розповів завідувач музею Віктор Кучерук.
Матеріальне втілення людських молитов
У римо-католицькій традиції вотиви були своєрідною мовою спілкування людини з Богом. Їх залишали біля чудотворних ікон після отриманої допомоги або в надії на милість Всевишнього.
«Це матеріальне втілення молитви, про що вони просили», — пояснює Віктор Кучерук.
Більшість експонатів виготовлені з міді, вкритої сріблом за допомогою гальванічного способу. Така технологія була доступною за вартістю та дозволяла створювати доволі витончені вироби. Мідь легко піддавалася карбуванню, тому майстри могли детально відтворювати релігійні символи та образи.
Найдавніший датований експонат створений у 1769 році. Загалом у колекції лише два вироби з чітко вказаною датою, адже більшість вотивів не містять написів, що було характерним для таких предметів.
Серця, очі та людські постаті
Колекція вражає різноманітністю форм. Серед експонатів можна побачити хрести, квадратні пластини, людські постаті, а також зображення окремих частин тіла.
Особливий інтерес викликають вотиви у формі ніг. Такі дари приносили люди, які просили про зцілення від хвороб або можливість знову ходити після травм і недуг.
Найчисельнішою групою є вотиви у вигляді серця. Проте, як зазначають музейники, вони не пов’язані з серцевими захворюваннями.
За словами Віктора Кучерука, серце символізувало духовне єднання людини з Богом та прохання про Боже заступництво.
«Це була молитва до Всевишніх сил, щоб людина була в Божому серці, щоб Бог її прийняв», — розповідає завідувач музею.
На окремих виробах можна побачити монограми, християнські символи, зображення всевидячого ока та інші релігійні елементи, виконані відповідно до церковних канонів.
Сліди майстрів старого Ізяслава
Досліджуючи колекцію, музейники дійшли висновку, що значну частину вотивів виготовили саме місцеві ремісники.
Про це свідчать схожі техніки карбування, характерний стиль оздоблення та повторювані елементи церковної символіки.
Фактично ці невеликі металеві вироби стали ще одним свідченням того, що Ізяслав у минулі століття був не лише важливим духовним осередком, а й містом із розвиненими ремісничими традиціями.
Таємниця Бернардинського монастиря
До музейної збірки вотиви потрапили близько сімнадцяти років тому. Їх передав музею житель Ізяслава Леонід Огородник, який усвідомлював не матеріальну, а насамперед історичну та духовну цінність знахідок.
Музейники припускають, що артефакти могли бути виявлені під час земляних чи ремонтних робіт на території колишнього Бернардинського монастиря та Костелу святого Михайла.
Історія цього комплексу драматична. Після встановлення радянської влади монастир у 1920 році було закрито, а церковне майно зникло. У роки Другої світової війни в будівлі розміщувалося гестапо. Після війни й донині тут функціонує виправний заклад.
Саме тому кожен знайдений предмет із території монастиря є важливим свідченням історії, яка могла назавжди залишитися втраченою.
Свідки віри кількох поколінь
Сьогодні в експозиції Ізяславського історико-краєзнавчого музею представлено близько двох десятків вотивів, хоча сама колекція значно більша. Повністю її демонстрували під час виставки, присвяченої скарбам Бернардинського монастиря.
Для музейників ці експонати є значно більшим, ніж просто старовинні металеві вироби. Кожен із них зберігає історію людської надії, вдячності та віри.
Саме тому колекція вотивів в Ізяславі є не лише музейною рідкістю. Це частина духовної, культурної та історичної спадщини Хмельниччини, яка допомагає сучасникам краще зрозуміти життя і світогляд попередніх поколінь.
