У війні є багато професій, роботу яких не завжди помічають ті, хто перебуває далеко від фронту. Військові зв’язківці — саме такі фахівці. Вони не завжди перебувають на передовій у звичному для нас розумінні, але від їхньої роботи залежить, чи зможуть підрозділи вчасно передати інформацію, отримати наказ або попередження про небезпеку.
Один із таких військовослужбовців — Олег із позивним «Джокер». У Збройних силах України він служить із 2019 року, а нині проходить службу у 143-му об’єднаному навчально-тренувальному центрі «Поділля» на Хмельниччині.
За цивільною освітою Олег — комп’ютерний інженер. Саме любов до техніки, комп’ютерів та роботи з мережами свого часу привела його до військового зв’язку.
— Я хотів бути пов’язаний з комп’ютером, з налагодженням мережі, зі зв’язком. Так і почалася моя кар’єра зв’язківця, — розповів військовий.
До повномасштабного вторгнення Олег разом із колегами займався цифровізацією навчального процесу у військовій частині. Після 24 лютого 2022 року до цієї роботи додалися виїзди в райони бойових дій, де зв’язківцям доводилося розгортати й відновлювати системи комунікації безпосередньо в польових умовах.
Олег двічі перебував у ротаціях. Маючи також фах сапера, допомагав ліквідовувати наслідки ракетного удару по складах із боєприпасами. А на Харківському напрямку його основним завданням стало забезпечення зв’язку між підрозділами.
Робота зв’язківця — це далеко не лише налаштувати радіостанцію. Військові розгортають ретранслятори, прокладають мережі, переміщують обладнання за зміни позицій та відновлюють комунікації після пошкоджень.
— Ми постійно виїжджали на позиції, встановлювали та переміщували ретранслятори, налаштовували радіостанції, відновлювали мережі, — розповів «Джокер».
Іноді для цього потрібно працювати на висоті, під обстрілами та з постійною загрозою ударів безпілотників. Встановлення одного ретранслятора може займати близько пів дня, а саме обладнання важить близько 20 кілограмів.
Одного разу довелося шукати нестандартне рішення просто під час роботи. Через недостатню довжину кабелю ретранслятор потрібно було підняти на висоту. Військові швидко піднялися нагору, а потім за допомогою дрона «Вампір» їм передали обладнання.
Потрібно було діяти швидко — підключити систему та спуститися.
Але значення військового зв’язку значно ширше, ніж передача наказів між підрозділами. Налагоджена комунікація може буквально дати військовим додаткові хвилини для порятунку.
— Варта бачила дрони і, маючи налагоджений зв’язок, одразу передавала повідомлення нашим бійцям. І вони мали час, щоб сховатися, — пояснив Олег.
Після просування українських військ зв’язківці розгортають комунікаційні системи вже на нових позиціях. Паралельно працюють і над кібербезпекою — захищеним обміном інформацією, електронним листуванням, комунікацією між командирами та захистом інформаційних систем.
Тобто сучасний військовий зв’язківець — це водночас технічний спеціаліст, який має добре розумітися на обладнанні та мережах, і військовий, готовий працювати там, де небезпечно.
— Військовим зв’язківцям потрібно протидіяти не лише фізичним загрозам, а й кіберзагрозам… А ще особливого характеру, терпіння і хоробрості. Бо іноді потрібно підійматися на висоту, працювати під загрозою дронів і робити свою роботу так, ніби головне у світі зараз — щоб загорівся потрібний індикатор, — говорить «Джокер».
Його мотивація залишається простою — перемога України. Після завершення війни Олег планує залишитися у війську.
— Після війни я планую й надалі служити у війську. Роботи вистачає, будемо розвиватися, масштабуватися і прокладати зв’язок у мирній Україні. Бо без зв’язку нікуди. Зв’язок є — армія діє, — каже військовий.
І за цими словами — не просто влучний військовий вислів. Це щоденна робота людей, які забезпечують невидиму, але критично важливу лінію між тими, хто ухвалює рішення, і тими, хто виконує їх на позиціях.
На війні іноді все залежить від того, чи дійде повідомлення вчасно. І саме для цього працює «Джокер» та тисячі інших військових зв’язківців.
