Через низьку рентабельність на Хмельниччині у приватних господарствах стали тримати менше корів. За словами директора одного найбільших з підприємств з виробництва молочної продукції області Сергія Іващука, щоб отримувати з молока прибуток, слід розводити поголів’я не менше, ніж 100 корів. Натомість для сільських жителів одна-дві корови стають частіше збитковими.
- Встаю о третій годині ночі. Ставлю воду підігріти та мию їх. Гної виношу. На початку п’ятої ранку я вже дою. Рятує мене апарат доїльний. Зараз ситуація зі світлом – не дуже. То в мене весь час під руками генератор. Сама заводжу, сама дою. Десь пів на шосту виїжджаємо з чоловіком на ринок. Кожного дня, без вихідних. Понеділок лише вихідний, – розповідає жителька села Кадиївка Ярмолинецької громади Валентина Коваль.
Жінка додає, що у травні возили на ринок – було 50 пляшок за добу з чотирьох корів. А зараз 25-26. Взагалі, впало молоко зовсім. Жара, ґедзі, бомки, мухи. Паші нема зовсім, пасовиськ не мають. Майже кожного дня худоба на одних і тих самих місцях, просто щоб в хліві не стояла. А так, три рази на день треба в жолоб дати їсти їм. Сіна з 15 машин треба заготовити.
- Ціни на молоко виросли – 35-40 гривень. Воно впало, тому й подорожчало. Але зараз в нас намагаються перекупки забирати, бо продають його ще дорожче. Було багато молока, то ми трошки стояли й торгували. Ви знаєте, ми щось не рахуємо витрати. А так – вторгували, є копійка. А витрати йдуть, чому й ні. Кожного дня на своїй машині їздимо, ще пасажирів беремо. Води теж не вистачає, часом і мутна робиться, як багато випоюємо, бо ж худоба хоче води, а тим більше в жару. Десь до десяти відер в день випиває кожна корова, – розповідає жінка.
Для сільських жителів Хмельниччини молочарство стає дедалі менш популярною справою через низьку рентабельність, розповів член Асоціації виробників молока, директор одного з найбільших підприємств з виробництва молока в області Сергій Іващук:
- “Корова – це постійний живий організм, який потребує 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Має бути, насамперед, підтримка держави й завзяття господаря. Тому що, коли в тебе на фермі є 1000 дійних корів, то можна систематизувати. Одна людина займається технікою штучного осіменіння, друга, умовно, займається ветеринарією, третя – годівлею, четверта — все це втілює, п’ята – дояр, оператор машинного доїння. Коли ти сам – ти мусиш бути директором, і керівником ферми, і доярем, і зоотехніком, і ветеринаром. Інколи, коли порахуєш вартість праці, то легше купити молоко в магазині, а займатися чимось іншим”.
Аби ця праця була рентабельною, каже, потрібно тримати не менше ста корів. І тут вже йдеться не про особисте селянське господарство. На його підприємстві на 150 робочих місць – понад 5 тисяч голів великої рогатої худоби, половина — це корови.
- Якщо говорити по минулому році, то рентабельність там була на рівні 13%. Тому що ті, хто займається молоком, вони – у великих кредитах. Це апріорі, як аксіома. В нас кредитний портфель складає постійно близько 200 мільйонів гривень. Тому що постійно потрібно інвестувати в модернізацію ферм, нові доїльні зали, нове охолодження системи. Маєш змінювати енергоефективність. Під час війни, відключення світла впливають на те, що ти працюєш на генераторах, а генератори треба купити, – каже пан Сергій.
Молочне скотарство, зі слів Сергія Іващука, є життєво необхідною галуззю і Хмельниччина має шанси стати її центром. Стимулювати розвиток, каже, має держава, і під час війни шукати можливості долучити до збереження молочарства іноземних донорів.
За словами начальника обласного управління агропромислового комплексу Олега Омелянюка, в області станом на зараз налічується понад 112 тисяч корів, з них 28 з половиною тисяч тримають підприємства, решта – в господарствах населення.
