Однією із догм релігії є теза про любов до людей (“возлюби ближнього свого”), незасудження (“нехай кине камінь той, хто сам безгрішний”) і милосердя. Але що робити із ненавистю до ворога? Із цим питанням ми звернулися до Михайла Гетьмана, священника Української православної церкви.
Біль, порожнеча та лють – те, що відчувають українці та українки, як реакцію на цинізм та звірства росіян. Водночас ненависть є гріхом: як пояснити це собі і що емоційно робити із ненавистю до ворога? Отець Михайло пояснює, Церква не засуджує і не осуджує.
Натомість для очищення людської душі, ми пропонуємо разом розібратися, опираючись на тисячолітній досвід Церкви. Тож, чим є “ненависть” як явище? Однозначно – гріхом. Чому? Кожен гріх – це є віддалення від Бога, тобто, коли людина порушує дві головні заповіді: «любити ближнього і люби Бога», вона віддаляється від самого Бога. Від цього ми можемо зрозуміти, що з цих головних заповідей витікає: милосердя, стриманість та інші дари любові, які є вказані у гімні любові, уміщеного на сторінках священного писання у посланні до коринфян апостола Павла. Ісус Христос у Євангеліє вказує на те, що з цими гріхами потрібно боротися, і найкращими засобами для цього є покаяння (осягнення людиною негативного вчинку) і причастя, Богом людині для її очищення. Для подолання Гріху, тобто негативного вчинку, нам потрібно працювати над собою, адже покаяння – це є початок для людини (осягнення), яке тільки виявляє симптоми гріха, який є у людини, і священник, як лікар душі, рекомендує ті чи інші методи лікування.
Отець Михайло каже, відповідно до Церковних догм, власне “ненависть”, як почуття, є гріховним – таким, що ламає та руйнує людину. Водночас той травматичний і болючий досвід, що ми проживаємо, породжує ненависть, як реакцію на обставини.
– Будь-що у нашому житті, – каже духівник, – неможливе без контексту. Так само ненависть до ворога, яка спричинена злочинними, гріховними і нелюдськими його діями, – сукупність емоцій. Тому ми розуміємо, що просто взяти і перестати ненавидіти ворога людина не зможе, адже для неї це неможливо. Але як не зруйнувати ненавистю себе? Завдяки досвіду Церкви ми дізнаємося про те, що найкращими ліками проти вірусу є антивірус і в нашому випадку це є милосердя. У суспільстві це вже давно зрозуміли, адже коли людина має на серці ненависть, то розрадою для неї буде усмішка і дяка тих людей, яким вона допомагає. Відповідно, для того, щоб подолати ненависть, нам потрібно займатися милосердям, на сьогоднішній день – це є донати на ЗСУ, волонтерська справа, а також підтримка людей, що тимчасово переїхали з-під окупаційних міст або з-під обстрілів. Тому я впевнений, що перемога, яка буде після спільної праці, стане світильником, який освітить цю темряву, яка називається ненависть.