Сюди приходять ті, хто потребують допомоги, і ті, хто можуть її надати. У Гуманітарному хабі, який діє у громаді з перших днів війни, волонтерять місцеві жителі й люди, яким Шепетівка наразі стала домом.
У перші дні хаб був цілодобовим волонтерським прихистком, де чергували люди, що допомагали переселенцям із кризових регіонів, які приїздили або проїжджали повз місто залізницею.
– Оскільки ми знаходимось поруч залізничного вокзалу, що зустрічав транзитні поїзди з людьми, які їхали із гарячих регіонів, то однією з ключових місій було передати їм базові речі – ліки, воду, перекуси, – розповідає ініціаторка хабу Тетяна Василик.
Оскільки поїзди часто затримувались через обстріли, волонтери чергували, аби максимально охопити прийдешні рейси. Зараз, коли ситуація із забезпеченням вже врегулювалась, хаб працює на видачу адресної допомоги та формування гуманітарних вантажів у ті регіони, де цього потребують. Цим займається група волонтерів, що працюють тут.
Наймолодшій волонтерці Ясі – 5 років. Разом із батьками вона приїхала сюди з Києва у лютому, коли розпочалося велике вторгнення.
– Мій чоловік родом звідси, – розповідає її мама, Олена Груздо. – Так ми приїхали до Шепетівки. На моїй роботі, я працюю у компанії MacDonald’s, нам із колегами зберегли виплату зарплат, а тому в нашої сім’ї не було гострої потреби у фінансах: на хліб вистачає, слава Богу. Зате була потреба щось робити, допомагати людям. Так ми приєднались до хабу.
Чоловік Олени Сергій, у колишньому – учасник відомого в регіоні молодіжного руху “КЕДР”, сконтактував із Тетяною Василик, яка опікувалась “КЕДРОМ”, а нині модерує роботу хабу. До благодійності долучились усією сім’єю. Сергій займається технічними роботами, його дружина – оргмоментами, а маленька дочка Яся надихає усю команду та заряджає позитивом усіх, хто приходить до хабу.
На своїй роботі Олена займалась упорядкуванням даних та статистикою. Тут її місія подібна. Вона – заклиначка баз даних та систематизації. Для того, аби уникнути тисняви та організувати процес роботи, в хабі просять усіх, хто потребує сюди прийти, заповнити онлайн-форму і вже тоді людей запрошують прийти у конкретно відведений їм час. Зокрема ці оргмоменти й веде Олена.
– Також я зустрічаю усіх, хто до нас приходить вибирати речі, – каже волонтерка, – намагаюсь щось підказати, за потреби, підняти настрій, або просто поговорити. Ми всі зараз цього потребуємо. Ще дуже люблю допомагати з вибором дитячого одягу. Поки дорослі обирають собі, я – роблю підбірку малюкам.
Окрім цього, залучивши свої зв’язки по роботі, жінка налагодила постачання дитячого харчування. Це – одна з базових потреб, з якими сюди звертаються вимушені переселенці.
– Також потребують засобів дитячої гігієни, підгузків, одягу, – пояснює Олена. – Коли ці базові потреби закриті, вже звертаються по речі домашнього вжитку, іграшки, візочки, манежі тощо.
– Усі речі, які ми пропонуємо людям, – благодійна допомога, яку залучили партнери-організатори хабу: Благодійні фонди Олександра Співака, “Зміцнення громад”, голландський благодійний фонд “Werkgroep De Ruyter”, – розповідає ініціаторка хабу Тетяна Василик. – Також долучаються і місцеві жителі, бізнеси та підприємства. Системно допомогу надають ПрАТ “Шепетівський цукровий комбінат”, родини Крайчинських, Паньків та Ворощук.
Серед таких – торгові представники ТМ “Торчин” Максим Клос та Павло Коломійчук. Вони привозять на хаб продукцію свого бренду: солодощі, соуси, консерви тощо.
– Від початку повномасштабної війни наша компанія в Україні націлена також і на підтримку людей. Це і збереження робочих місць наших працівників, і сплата податків до бюджетів різних рівнів, і благодійний вектор, – розповідає Максим. – Звісно, що ми, торгові представники, які працюють на півночі Хмельниччини, також хотіли долучитись. Спершу ми сконтактували із Христиною Янушевською [відповідальна за волонтерський напрям у Шепетівській ТГ ред.], вона і порадила нам звернутись до хабу.
– Це вже не вперше ми привозимо такі “партії товару” – додає Павло. – Також були і консерви, солодощі, кава, яку ми передавали на хаб. Далі продукти роздавали людям або передавали на передову нашим воїнам. Нам приємно і таким чином підтримати свою країну та наших захисників і захисниць.
Разом із солодощами на передову та у кризові регіони України волонтери збирають та відправляють медзасоби і продукти харчування.
Іншим, не менш важливим, вектором, який охоплюють волонтери хабу, є моральна підтримка. Це і створення комфортних умов чи затишна розмова, і допомога професійного психолога.
– Ми приїхали без нічого, адже виїжджали із Сум в паніці, страху та під обстрілами. Взяли лише документи та гроші. Необхідні речі (одяг, взуття та деякі продукти харчування) ми отримали тут, у хабі. Ми щиро вдячні волонтерам, які тут працюють, за допомогу та просто за слова підтримки, – говорить Дарина Морозова, мешканка міста Суми.
Свою історію розповідає киянка Лілія Івко, яка покидала свій дім разом із трирічним сином. Оскільки вона не має власного авто, пояснює, речей із собою не брала.
– І не до цього було, головне – вивезти дитину в безпечне місце, – додає жінка. – Прибувши в Шепетівку, я звернулась сюди, де мені призначили дату і час. Визнаю, у моєму випаку це дуже зручно, бо ж мені попередньо треба було погодувати і лишити з кимось дитину. Нам дали все, що ми потребували, – одяг, продукти харчування, дитячі іграшки. Хочу висловити свою вдячність для Гуманітарного хабу, адже переселенці дійсно потребують вашої допомоги. І окремо дякую волонтерам, які допомагали нам з пошуком наших розмірів і підтримували добрим словом.
– Кожен і кожна, хто приходить до хабу, має свою історію, – говорить Тетяна Василик. – У цих історіях – біль, іноді страх. Але обов’язково – велика надія на нашу спільну перемогу і те, що все буде добре. Україна – це всі ми – такі сильні і незламні. Це дуже добре демонструє наша єдність та згуртованість, з якою ми самовіддано захищаємо свою землю на всіх лініях оборони. Ми з командою щасливі бути тут і допомагати всім, хто цього так потребує. Ділом і словом підсилювати волонтерський фронт.
Хаб у громаді працює 2 місяці. Впродовж цього періоду команда з 20 волонтерів надала послуги для понад 1,5 тисячі переселенців з Шепетівки та Шепетівського району, які системно сюди звертаються та користуються послугами.
У планах команди хабу – розширення їх роботи у сфері системного надання психологічних послуг тим, хто цього потребує. Для цього, розповідають, у них є необхідний ресурс. Тут працює два фахових психологи із величезним профільним досвідом. Аби реалізувати свій план, волонтери розробляють ґрантові заявки.