Нетішинська громада провела в останню земну дорогу військовослужбовця Олександра Процика, який присвятив своє життя служінню державі та українському народові. Провести Захисника в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, колеги, представники влади та небайдужі жителі громади.
Церемонія прощання відбулася на центральній площі міста. Державні прапори були приспущені, люди приносили квіти та ставали на коліна, віддаючи шану воїну. Під час спільної молитви священнослужителі просили для новопреставленого Царства Небесного, а для його родини — сил пережити тяжку втрату.
Олександр Процик народився 31 січня 1982 року в Летичеві. Згодом його життя було тісно пов’язане з Нетішином. Тут він навчався у навчально-виховному комплексі №3, а після закінчення школи здобув юридичну освіту в Хмельницькому інституті управління і права.
Професійну діяльність розпочав у виконавчому комітеті Нетішинської міської ради. Завдяки відповідальності, принциповості та високому рівню професіоналізму пройшов шлях від спеціаліста до начальника юридичного відділу. Колеги згадують його як компетентного фахівця, вимогливого, але справедливого керівника та людину, яка завжди дотримувалася свого слова.
Згодом працював за кордоном, а пізніше — у Київській області. Саме звідти 29 вересня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Військову службу проходив у військовій частині А4955. У званні молодшого сержанта обіймав посаду бойового медика 1 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону. Виконував бойові завдання на території Донецької та Херсонської областей, брав безпосередню участь у заходах із захисту незалежності та територіальної цілісності України.
У січні 2026 року Олександр Процик розпочав навчання на курсах тактичного рівня у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після їх успішного завершення йому було присвоєно офіцерське звання молодшого лейтенанта. Під час проходження військової служби Захисник тяжко захворів.
9 липня 2026 року Олександр Процик помер у віці 44 років у КНП НМР «СМСЧ м. Нетішин» внаслідок важкої хвороби.
У скорботі за Захисником залишилися дружина Валентина, донька Олександра, батьки Тетяна та Володимир, сестра Наталія, а також племінниці Ольга й Олена.
У мирному житті Олександр захоплювався риболовлею. Рідні, друзі та колеги згадують його як щиру, працьовиту, відповідальну й принципову людину, яка завжди була готова прийти на допомогу та відстояти справедливість.
Нетішинська громада у великій скорботі, втративши людину, яка гідно пройшла свій життєвий шлях, залишаючись відданою обов’язку, людям і Україні.
Світла пам’ять Захиснику. Вічна слава Герою. Памʼять про нього вічно житиме у серцях громади.
