Подружжя лікарів Ольга та Андрій Свист отримали премії «Національна легенда України». Опинившись у Бучі, вони не змогли залишити місто, зателефонували друзям і попросили всиновити їхніх дітей, якщо вони не повернуться.
Андрій Свист – нейрохірург. Його дружина Ольга Свист – педіатр, вона родом з Шепетівки. Два тижні вони провели в лікарні, допомагаючи бійцям і рятуючи поранених дітей. Працювали у надскладних умовах, ризикуючи власним життям.
– Майже два тижні пропрацював в центральній лікарні Бучі разом зі своєю дружиною, педіатром. Витягували кулі з мозку, осколки зі спинного мозку та ще зробили сотні різних операцій, – розповідає нейрохірург Андрій Свист.
Все почалося з того, що подружжя поїхало на кілька днів на консультації до Бучі. Тоді вони не взяли ні запасного одягу, ні харчів. Чоловік повернувся до дружини перед виходом і запитав:
«Ти розумієш, що ми йдемо в пекло?». Вони зателефонували своїм найближчим друзям, щоб попросити усиновити своїх дітей, якщо вони не повернуться.
– Після прибуття ми зрозуміли, що виїхати скоро не вдасться. Адже до лікарні почали прибувати пацієнти з жахливими пораненнями. Тому вирішили рятувати тяжко поранених дітей. Були випадки, коли у нас не було води, тому ми змушені були наливати воду з чайника, щоб помити руки. Були відключення електроенергії. Були постійні обстріли. Ми чули звук літаків над будівлею, артилерія постійно працювала. Іноді нам доводилося спати на підлозі кімнати, де ми проводили операцію. В інший час ми не могли спати через вибухи поблизу. Було наче на передовій. Коли ти лягаєш спати, не знаєш, чи прокинешся, – розповідає подружжя лікарів.
Однак, невдовзі подружжю разом зі своїми пацієнтами вдалося виїхати з лікарні та зберегти життя.
– Ми вирішили, що не поїдемо нікуди без своїх найтяжче поранених пацієнтів. І в результаті втекли з ними – із 19-ма пораненими у двох автобусах. Нам вдалось виїхати за два дні до того, як лікарню захопили росіяни, – додали лікарі.
