Бренд одягу “Верба” у рідних Вербівцях, що на Ленковеччині Шепетівського району, створила українська авторка, дружина Воїна Олена Іськова-Миклащук.
- Назва “Верба” символізує стійкість і здатність до відновлення, як наш український народ, що неодноразово доводив свою силу перед обличчям труднощів. Я хотіла, щоб кожен, хто носить наш одяг, відчував цю силу і підтримку. Моя мрія – створити простір, де кожна людина відчує себе частиною великої спільноти, де панує любов та вдячність. Ми прагнемо надихати та підтримувати тих, хто шукає світло навіть у найтемніші часи, – розповідає пані Олена на сторінці бренду.
До 2014 року, каже Олена, вона була письменницею, заступницею директора, жила в селі і допомагала чоловіку в землеробстві.
- Коли почалася війна, чоловік пішов захищати Україну. Я тяжко переживала розлуку, хвилювалася за його життя і намагалася донести до суспільства, що в нас війна. Мої твори були сповнені болю. Так з’явилися збірки поезії “Небо в окопах” та “Світло на дні бліндажа”. Під час повномасштабної війни зрозуміла, що людям достатньо болю, адже кожен війну відчув на дотик. Вони потребують світла, тож я почала писати твори, пронизані любов’ю. Це привело до ідеї створення власного бренду, що дарує підтримку та надію. Тепер я підприємниця, яка поширює світло і любов через свою продукцію, – ділиться пані Олена.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік Олени знову пішов захищати нашу державу. Письменниця з донькою повернулися з-під Києва, де тоді жили та будували свій будинок, до батьків у рідні Вербівці.
- На Яворівському полігоні його мало не вбило ракетним ударом, що я описала в своєму оповіданні “Двохсотий”. Далі він воював на херсонському напрямку, а потім замість ротації хлопців перекинули під Авдіївку. Постійний стрес, наслідки контузій 2014-2015 років та те, що відбулося на Яворівському полігоні, призвели до погіршення його психічного стану. 27 квітня 2023 року зателефонували побратими і попросили забрати його на лікування. Їдучи потягом, а потім маршруткою в напрямку Авдіївки, я була розгублена, не знала, що буде далі. Чи відновиться він хоч частково? Чи залишиться назавжди на війні у своєму мозку? Цей досвід став поштовхом для змін. Я зрозуміла, що повинна взяти відповідальність за свою сім’ю і державу. Сили не було, а хотілося чогось теплого та світлого. Тож, чекаючи на зустріч з чоловіком під відділенням, я придумала ідею одягу з мотиваційними цитатами, який приноситиме радість і гордість. Зараз – літо 2024 року. Мій чоловік досі лікується, а я працюю над створенням бренду, що даруватиме людям радість. Дякую ЗСУ та своєму чоловіку за цю можливість, – додає пані Олена.
Підтримати бренд, дізнатися про нього більше можна за покликанням.
