На Хмельниччині щонайменше 14 закладів освіти працюють у будівлях, зведених у XIX — на початку XX століття. Серед них — колишні палаци, панські садиби, гімназії, маєтки та навіть земська лікарня. Деякі споруди мають статус пам’яток архітектури або об’єктів культурної спадщини.
Ці будівлі пережили не одне покоління, зміни влади й суспільства, але й сьогодні залишаються частиною повсякденного життя громад — у них навчаються діти.
Від палаців — до шкільних класів
Одна з найстаріших споруд у переліку — палац Косельських у Маниківцях, зведений наприкінці XVIII — на початку XIX століття. Нині тут працює Маниковецький ліцей.
У Макові в палаці Раціборовських XIX століття розміщений харчоблок місцевого ліцею, а Водичківська гімназія працює у палаці, зведеному 1825 року.
Історичні споруди використовують і навчальні заклади Кам’янця-Подільського. Зокрема, гімназія №8 працює у будівлі колишньої Маріїнської гімназії 1885 року, ліцей «Славутинка» — у приміщенні Гімназії Славутинської 1901 року, а Центр дитячої та юнацької творчості — у житловому будинку кінця XIX століття.
На півночі області — також історичні освітні будівлі
Серед таких прикладів — Славутський ліцей, який працює у будівлі 1917 року. Вона не має статусу пам’ятки культурної спадщини, однак є історичною спорудою, що досі використовується за призначенням.
Ще один цікавий приклад — Заміхівська гімназія, розташована у приміщенні колишньої земської лікарні.
Історичні будівлі стали освітніми закладами й у Голосківській, Божиковецькій, Рахнівській та Тарнорудській громадах. Там школи працюють у колишніх садибах та садибних будинках XIX — початку XX століття.
Не лише історія, а й відповідальність
Вік будівель додає їм особливої цінності, але водночас створює додаткові труднощі. Частина споруд потребує капітального ремонту або реставрації. Зокрема, ремонтних робіт потребують окремі історичні будівлі Кам’янця-Подільського, палац Раціборовських, садибний будинок Корфа та Антонінська спеціальна школа.
Водночас кілька таких закладів перебувають у задовільному стані й не потребують капітального ремонту.
Для будівель, які мають статус пам’яток або об’єктів культурної спадщини, діють особливі правила. Їх не можна довільно перебудовувати чи змінювати зовнішній вигляд. Капітальні та ремонтно-реставраційні роботи потребують відповідної документації та погоджень органів охорони культурної спадщини.
Попри це, громади наразі не планують відмовлятися від використання історичних споруд як освітніх закладів.
Тож поки в цих стінах лунають голоси школярів і шкільні дзвоники, старовинні палаци, садиби та інші історичні будівлі продовжують жити. Їхня історія не припинилася — вона просто отримала нове покоління читачів.
