У селищі Понінка відкрили символічну інсталяцію «Серце надії», присвячену українським захисникам, які вважаються зниклими безвісти за особливих обставин. Новий меморіальний простір став місцем пам’яті, підтримки та віри для родин, які щодня живуть між надією і невідомістю.
На відкриття зібралися рідні військовослужбовців, представники місцевої влади, духовенства, волонтери, громадськість та працівники підприємств громади. До заходу долучилися й представники ТОВ «ПКПФ-Україна».
Для багатьох присутніх ця тема є особистою. Війна торкнулася практично кожної родини, а для колективу Понінківської картонно-паперової фабрики вона має особливо болісний вимір. Станом на сьогодні 15 працівників підприємства мають статус зниклих безвісти за особливих обставин.
За кожною цифрою стоїть людська доля. Це батьки, які роками чекають бодай якоїсь звістки про своїх синів. Це дружини, які продовжують жити надією на повернення чоловіків. Це діти, які щодня запитують, коли повернеться тато. У багатьох виробничих підрозділах підприємства працюють люди, чиї рідні нині залишаються серед тих, чия доля досі невідома.
«Серце надії» стало не просто інсталяцією, а символом єдності громади навколо родин захисників. На ньому розміщені фотографії зниклих безвісти воїнів. Особливий задум полягає в тому, що кожне фото можна буде зняти в день, коли людина повернеться додому.
Саме ця деталь найбільше зворушила присутніх. Адже головне бажання кожної матері, дружини, дитини та побратимів — щоб одного дня «Серце надії» спорожніло, а всі світлини повернулися до своїх родин разом із живими захисниками.
Учасники заходу наголосили, що проблема зниклих безвісти військовослужбовців потребує постійної уваги суспільства. Родини не повинні залишатися наодинці зі своїм болем і невизначеністю. Підтримка громади, небайдужість людей та збереження пам’яті про кожного захисника є важливими складовими спільної боротьби за повернення українських воїнів додому.
Сьогодні «Серце надії» у Понінці стало місцем, де звучать молитви, де не згасає віра та де щодня нагадують: зниклий безвісти — не означає забутий. Кожного з них чекають удома. І кожен має повернутися до своєї родини.
