Шепетівська громада знову у скорботі. 10 липня жителі міста попрощалися з головним сержантом Дмитром Антонюком — військовослужбовцем, який багато років віддано захищав Україну та залишився вірним військовій присязі до останнього подиху.
Дмитро Антонюк народився 17 жовтня 1993 року у Шепетівці. Він був єдиною дитиною в родині. Мати Наталія Леонідівна разом із бабусею Вірою виховали сина у любові, повазі до людей та праці.
Навчався Дмитро у Шепетівському НВК №3, захоплювався спортом, а після завершення дев’ятого класу вступив до Нетішинського професійного ліцею, де здобув спеціальність автослюсаря.
Свій шлях військового він розпочав у 2016 році, підписавши контракт на службу. Відтоді виконував військовий обов’язок, брав участь в антитерористичній операції на сході України, а згодом продовжив службу у складі 160-ї бригади.
Останнім місцем служби Дмитра став Дніпропетровський напрямок, де він обіймав посаду головного сержанта — командира першого автомобільного відділення підвезення пально-мастильних матеріалів батальйону матеріального забезпечення.
Серед побратимів військовий користувався заслуженою повагою. Його пам’ятають як відповідального, врівноваженого та чесного Воїна, який завжди був готовий підтримати товаришів, сумлінно виконував свої обов’язки та навіть у непростих фронтових буднях не втрачав оптимізму й почуття гумору.
У 2020 році Дмитро створив сім’ю зі своєю коханою Яною. Разом вони виховували дітей, будували спільне майбутнє та мріяли про мирне життя.
Зі щемом у серці дружина Яна згадує чоловіка:
— Дмитро дуже любив життя, був щирим і завжди посміхався. Найбільшою його цінністю була сім’я. Моя донька Віолета бачила в ньому турботливого батька, а з маленьким синочком Даніелем Діма був як одне ціле. Він мріяв бачити, як ростуть наші діти. Дмитро був моєю опорою, моєю найріднішою людиною. Для мене це найбільша втрата, з якою неймовірно важко змиритися. Він залишив по собі добру пам’ять і житиме в наших серцях вічно.
27 червня Захисник повернувся додому у довгоочікувану відпустку. Рідні змогли провести разом кілька щасливих днів, однак війна вже залишила свій слід на його здоров’ї. 6 липня військового госпіталізували, а 8 липня він помер у Хмельницькій обласній лікарні.
Життя Дмитра Антонюка стало прикладом відданості військовому обов’язку та любові до України. Він присвятив службі більшу частину свого свідомого життя, захищаючи державу та її громадян.
Щирі співчуття з приводу непоправної втрати висловлюємо рідним, друзям і побратимам полеглого Воїна.
Світла пам’ять про Дмитра Антонюка назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, любив і шанував. Герої не вмирають.
