П’ятниця, 23 Лютого
Shadow
Головна » Актуально » » Шепетівщина оплакує двох Воїнів на щиті

Шепетівщина оплакує двох Воїнів на щиті

Шепетівщина оплакує двох Воїнів на щиті

В останній шлях сьогодні громади у Шепетівському районі провели українських Оборонців, наших земляків, які загинули на російсько-українській війні.

Славутчани провели в останню земну дорогу Сергійчука Михайла Івановича.

Наш Герой був автолюбителем та досвідченим водієм. З дитинства вільний час проводив з татом, військовослужбовцем, у військовій частині. Рідні розповідають, що Михайло завжди був з почуттям гумору, товариським, щирим та завзятим.

Воїн народився 12 квітня 1978 року у Славуті. Навчався у тамтешній ЗОШ №5 з 1985 по 1993 рік, після чого розпочав навчання в автошколі.

Розповідаючи про трудовий шлях нашого Героя, варто зазначити, що Михайло все своє життя був за кермом автомобіля. Так, певний час працював водієм у Славутській міській лікарні, далі – водієм таксі. 14 лютого 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після чого проходив військову підготовку у навчальному центрі у Латвії. Служив Михайло в окремому батальйоні морської піхоти на посаді водія автомобільного відділення підвозу боєприпасів.

Воїн загинув на Херсонщині, поблизу населеного пункту Кринки, 21 грудня 2023.

Мужній Воїн з честю та гідністю виконав свій обов’язок громадянина, патріота щодо захисту своєї держави. До останнього залишився вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині. У Михайла залишилися дві сестри: Оксана та Валентина.

У Шепетівці попрощалися з Героєм, матросом Степичем Сергієм Валентиновичем, розвідником-оператором розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини.

Сергій Валентинович Степич народився 8.04.1984 року у Шепетівці в родині військового. Йому було 39. В 1990 році пішов навчатися у місцеву загальноосвітню школу №7, яку закінчив 2002 році. Зі слів батька, Валентина Вікторовича, він був жвавим та непосидючим хлопцем.

Після шкільного навчання Сергій проходив строкову службу на Одещині. Під час армійської служби брав участь у розмінуванні складів у Новобогданівці.

Сергій був здібним хлопцем, багато йому вдавалось з першого разу. Повернувшись до рідної Шепетівки, не сидів склавши руки, працював на приватному підприємстві, ремонтуючи паливну апаратуру. Роботящий, доброзичливий та позитивний. Його роботу цінували.

Влітку 2023 Сергій став до лав ЗСУ. Після навчання на Рівненщини він за розподілом потрапив у морську піхоту до Одеської області.

Він був тим, хто клаптик за клаптиком звільняв лівий берег Дніпра від нечисті, що полонила країну. Він був розвідником, тому йшов першим.

Після одного з бойових завдань родина втратила зв’язок з Сергієм на довгих 10 днів. Страх, переживання, відчай… Та на 11 день коротке повідомлення «Живий…». Востаннє телефонував мамі Ларисі Леонідівні 29 жовтня 2023 року. А вже 31 жовтня, під час ворожого артобстрілу фосфорними боєприпасами поблизу населеного пункту Кринки Херсонської області, гідно виконавши свій військовий обов’язок, Сергій Степич загинув, віддавши своє молоде життя за нас, за нашу свободу, за незалежність і територіальну цілісність України. Цей мужній воїн ціною власного життя захищав українську землю, він виборював право нашої нації бути вільною.

Популярні пости

Вибачте. Даних поки немає.