У невеликому селі Малашівці поблизу Хмельницького живе жінка, яка буквально вирощує майбутнє на власному гектарі землі. Іванна Білоус — не просто садівниця чи фермерка, вона справжня хранителька насіннєвих реліквій, які зберігають генетичну пам’ять українських овочів і квітів. Її колекція налічує понад 1300 сортів насіння з усього світу, і більшість із них — українські, старовинні, рідкісні.
Іванна з дитинства бачила, як її дід збирав насіння. Ця традиція проросла в її серці й перетворилася на справу життя. Сьогодні в неї понад 300 сортів помідорів, 80 сортів перцю, 50 — баклажанів, 40 — огірків і більше 200 видів квітів. Її грядки — мов музей живої аграрної історії, де кожна рослина має свою родовідну історію.
— Це дуже древні сорти, ще з діда-прадіда. Люди знають про мене і надсилають насіння зі своїх родинних запасів, з різних куточків України — з Корюківщини, Івано-Франківщини. Я випробовую його, описую, зберігаю і передаю далі, — розповідає Іванна.
Під час пандемії та повномасштабного вторгнення до Іванни зверталися десятки людей — із проханням поради, допомоги, насіння. Для багатьох українців тоді стало очевидно: справжня безпека починається з власної грядки.
— Нам нав’язують гібриди, а сорти знецінюють. Але без сортів не буде біорізноманіття. Це як без бджіл — довго планета не витримає, — переконана Іванна.
Її місія — зберегти не лише насіння, а й незалежність, стійкість і самодостатність людей. Саме тому знання вона віддає безкоштовно, а насіння продає — щоби справа трималася на ногах.
За фахом Іванна — юристка, але має також аграрну освіту і спеціалізується на пермакультурі — підході, що передбачає гармонію з природою. У її господарстві є обладнання для очищення та фасування насіння, а ще — міні-цех, де вона готує в’ялені овочі в оливковій олії, ароматні авторські соуси, лавандово-квіткові чаї та навіть сухі борщі.
Поруч із нею працюють чоловік, син і двоє помічників. А ще — мрія. Іванна хоче збудувати теплицю, де проводитиме майстер-класи, передаючи свої знання наступним поколінням.
У світі, де багато старого зникає під тиском моди, технологій і хімії, Іванна Білоус зберігає не лише сорти, а й дух української землі. Кожне зернятко з її колекції — це шанс на відновлення, на повернення до справжнього, на збереження унікальності.
Її справа — як тихе селянське повстання за майбутнє. І як добре, що воно проростає.
