Солдат Володимир Ковальчук, старший бойовий медик однієї з військових частин, загинув 25 січня на Донеччині. Вчора, 16 жовтня, його поховали на рідній Грицівщині.
У громаді розповідають: “Володимир народився 27 липня 1990 року в селі Онишківці Шепетівського району Хмельницької області. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. З 1996 року навчався в Грицівській ЗОШ I-III ступенів. По закінченню школи, у 2005 році, вступив до Грицівського ВПУ №38, де навчався до 2010 року та здобув професію тракториста-машиніста”.
28 серпня 2024 року Володимир був призваний на військову службу по мобілізації та мужньо став на захист Батьківщини. Проходив навчання в місті Рівному. Згодом у місті Житомир навчався на старшого бойового медика.
Під час виконання бойового завдання по місцю розташування в районі населеного пункту Янтарне Покровського району Донецької області – 25 січня 2025 року – зупинилося добре та щире серце Володимира Ковальчука…
“Сьогодні важкий день для всіх, хто знав Володимира… Попри біль втрати та горе у пам’яті, зринає безліч теплих спогадів про таку світлу людину як Володимир Ковальчук”.
Дружина Володимира, Наталія, із великою любов’ю та глибоким сумом згадує про свого чоловіка:
«Вова був дуже роботящим – працював на багатьох різних роботах, завжди приходив на допомогу тим, хто потребував. Полюбляв веселі компанії, був щирим та відкритим, справжнім весельчаком. Вова був найкращим татком для наших діток – трьох синочків – Максима, Владислава, Олега та маленької донечки Аріни. Він завжди називав доньку «Моя Принцеса». Не міг дочекатись, коли відведе її до першого класу – не судилось…. доля розпорядилась інакше…16 січня 2025 року Вова вперше виходив на бойову позицію і дуже просив мене берегти наших дітей… Нажаль Вова загинув… але він не залишив нас, він назавжди в наших серцях».
Класний керівник Володимира Ковальчука – Москалюк Ольга Михайлівна – теплими словами згадує про свого учня:
«Скільки пам’ятаю Володю, завжди був усміхнений. Йому дуже личила його широка білозуба усмішка. Був дуже непосидючим, енергійним, ніколи не сидів у класі під час перерви. Мав багато друзів-однокласників, з якими любив грати футбол на шкільному подвір’ї. Не пам’ятаю, щоб робив збитки, хоча особливо слухняним не був. Звичайний собі сільський хлопчина. Добрий, щирий, працьовитий. Ніколи не пройшов, не привітавшись, навіть коли вже не навчався в школі. Володимир назавжди залишиться в моїх спогадах».
Світлана Зарудзей (заступник директора з навчально-виховної роботи у 2005-2010рр.) від імені колективу Грицівського вищого професійного училища зі смутком згадує про свого студента:
«Володимир Ковальчук навчався у Грицівському вищому професійному училищі №38 з 2005 по 2010 рік за спеціальністю “Технік – механік”. Запам’ятався Володимир, наш випускник, добрим, допитливим, закоханим у техніку, хлопчиною, завжди готовим прийти на допомогу. Юнак охоче відвідував уроки виробничого навчання, гуртки та секції, любив спорт. Він із тих людей, котрі говорять: “Якщо не я, то хто?” Замало слів, щоб передати смуток та біль, який чорним крилом торкнувся не лишень сім’ї, а й усіх, хто його знав, цінував, поважав…».
Колектив ТОВ «Лотівка Еліт» висловлює щирі співчуття родині свого працівника Володимира:
«Володимир розпочав свою професійну діяльність в сільськогосподарському підприємстві ТОВ «Лотівка Еліт» 16 червня 2023 року, швидко опанував професію робітника з комплексного обслуговування сільськогосподарського виробництва в одному із структурних підрозділів підприємства. Володимира дуже поважали в колективі за добру вдачу, наполегливість, відповідальне ставлення до виконання обов’язків. При виконанні будь якого спектру робіт у Володимира Петровича була присутня зацікавленість у їх якісному та вчасному виконанні. У серпні 2024 року Ковальчук Володимир був призваний на військову службу за мобілізацією та відразу став на захист Батьківщини. Пам’ять про Володимира назавжди залишиться в наших серцях як світлої, позитивної та надійної людини».
Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна слава та пам’ять Герою!
