Напередодні Дня Конституції України у селі Судилків Шепетівського району відкрили Алею Надії — меморіальний простір, присвячений військовослужбовцям громади, які зникли безвісти під час російсько-української війни або перебувають у ворожому полоні.
Новостворена алея стала місцем пам’яті, віри та підтримки для десятків родин, які вже тривалий час живуть у болісному очікуванні звістки про своїх рідних.
У церемонії відкриття взяли участь родини безвісти зниклих і полонених військових, представники місцевої влади, військовослужбовці, духовенство та жителі громади. Захід розпочався виконанням Державного Гімну України та хвилиною мовчання на честь полеглих Захисників і Захисниць.
На Алеї Надії розміщено 64 портрети військовослужбовців із 14 населених пунктів Судилківської територіальної громади, які офіційно вважаються безвісти зниклими. Ще один військовий перебуває у російському полоні. Для кожної родини ця світлина — не символ втрати, а символ очікування, адже статус «безвісти зниклий» залишає надію на повернення.
Під час церемонії представники духовенства відслужили молебень за українських військових, які перебувають у полоні або вважаються безвісти зниклими, а також освятили портрети Захисників.
Відкриття Алеї Надії стало важливою подією не лише для родин військових, а й для всієї громади. В умовах повномасштабної війни такі місця дедалі частіше з’являються в українських містах і селах. Вони нагадують про тих, чия доля досі залишається невідомою, та привертають увагу до необхідності повернення українських військовополонених і встановлення місця перебування безвісти зниклих.
За офіційними даними державних органів, тисячі українських військовослужбовців та цивільних нині перебувають у статусі безвісти зниклих або незаконно утримуються російською стороною. Для їхніх родин кожен день очікування — це боротьба між надією та невідомістю.
У Судилківській громаді наголошують, що Алея Надії є не лише меморіальним простором. Це місце, де об’єднуються спільна молитва, підтримка та віра в те, що всі українські Захисники повернуться додому.
Організатори церемонії висловили вдячність Збройним силам України за можливість жити, працювати та проводити такі заходи навіть у час війни.
Сьогодні Алея Надії у Судилкові стала ще одним символом незламності українських родин. Тут не ставлять крапку в історіях своїх Героїв — тут продовжують чекати. Чекати тієї миті, коли портрети на стендах зміняться на живі зустрічі, міцні обійми та довгоочікуване повернення додому.
