Пішов із життя знаний кардіохірург, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки й техніки України, лауреат державної премії України Леонід Лукич Ситар. Його вважають засновником хірургії аневризми грудної аорти в Україні, однієї із найскладніших проблем серцево-судинної хірургії.
Джерело: Національний інститут серця
Леонід Ситар народився у 1939 році у смт. Ямпіль тогочасного Білогірського району у багатодітній родині. Був золотим медалістом Ямпільської середньої школи, а в 1962 році – успішним випускником Тернопільського медінституту.
Леонід Ситар виконав близько 9 тис. операцій на серці та понад 1600 – у хворих з аневризмами аорти, сотні екстрених операцій на серці та магістральних судинах, у т. ч. за межами Інституту, визнаний одним із найвидатніших кардіохірургів України. За роки самовідданої праці Леонід Лукич Ситар здобув беззаперечний авторитет серед колег та однодумців, як умілий керівник й організатор, справжній фахівець, що зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної кардіохірургії. Професор Л. Л. Ситар справедливо вважається засновником хірургії аневризми грудної аорти в Україні, однієї із найскладніших проблем серцево-судинної хірургії. Його прізвище стало своєрідним символом у літописі української кардіохірургії. Під керівництвом академіка М. М. Амосова та у тісній співпраці з ним Л. Л. Ситар розробляв та вдосконалював методики діагностики та оперативного лікування набутих та вроджених вад серця, пухлин серця (міксоми, ліпоми), патології аорти.
У 1975 році Ситар був першим у тогочасному СРСР, хто виконав корекцію повного перериву аорти, у 1979 р. – повну заміну дуги аорти з аневризмектомією, в післяопераційних аневризм в зоні коарктації аорти й травматичних аневризм низхідної грудної аорти, пластику верхньої порожнистої вени аутоперикардом (1976 р.), пластику кореня аорти (1982 р.), пластику гігантського лівого передсердя (1983 р.).
Професор Л. Л. Ситар виступав з доповідями на 12 світових конгресах кардіоторакальних хірургів (Дюссельдорф, Х’юстон, Лісабон, Ванкувер, Сан-Паулу, Вільнюс, Оттава, Кіото, о. Кос (Греція)). На 3 із них (у Сан-Паулу (2001 р.), Вільнюсі (2005 р.), Буенос-Айресі (2009 р.)) був головою сесійних засідань. Він – автор і співавтор 300 наукових праць, монографії «Аневризми грудної аорти (клініка, діагностика. лікування)», 2011 р.
Нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ст., за заслуги ІІІ ст.
