У селі Григорівка, що на Хмельниччині, ветеран російсько-української війни Микола Величко взявся відроджувати традиції смотрицького гончарства. Та його мета виходить далеко за межі ремесла – чоловік мріє створити мистецьку резиденцію для реабілітації побратимів.
Глиняні вироби, які створює майстер, прикрашає орнамент із двома зозулями поруч із гілкою калини. Такий символ обраний не випадково – у народному мистецтві птахи здавна уособлюють весну, радість, здоров’я й добробут. «Якщо в народному гончарстві й з’являлися мальовані елементи – то пташки були всюди», – каже Микола Величко.
Смотрич, звідки бере початок ця традиція, був одним із осередків гончарного мистецтва Поділля. Сьогодні ж, за словами майстра, майже не залишилось тих, хто продовжує цю справу, тож він вирішив взятися за її збереження самотужки.
Його проєкт отримав назву «10 тисяч горнят» – саме стільки виробів Микола поставив собі за мету виготовити, аби зібрати кошти на будівництво артпростору. Спочатку задумував простір як центр зеленого туризму, та війна внесла свої корективи. Зараз він хоче створити місце для мистецької реабілітації ветеранів – з пленерами, творчими зустрічами, ретритами.
Попри труднощі – зростання цін на матеріали, нестачу фінансування, обстріли – ветеран не полишає справу. «Одного разу виходжу на дровітню, дивлюся – фанеркою так дрова заставлені, і в фанерці уламок стирчить. Саме в той момент, коли збирався виходити по дрова», – пригадує Микола.
Зараз майстер планує виготовити ще 3 тисячі виробів із традиційним смотрицьким декором. Вже до кінця року він сподівається відкрити мистецьку резиденцію та провести перші заходи для побратимів.