17 серпня Плужненська громада провела в останню путь Миколу Галімського — військовослужбовця, який загинув, захищаючи Україну на Донеччині. Понад рік родина чекала на можливість провести Захисника до місця останнього спочинку.
Від перших днів повномасштабної війни — на захист України
Микола Станіславович Галімський народився 10 серпня 1975 року. Після початку повномасштабного вторгнення росії він не залишився осторонь і став до лав українського війська.
26 лютого 2022 року Миколу Галімського призвали на військову службу під час мобілізації Шепетівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Військовослужбовець мав звання головного сержанта та проходив службу у військовій частині А1126 на посаді головного сержанта взводу 15-ї парашутно-десантної роти 4-го парашутно-десантного батальйону.
Загинув на Донеччині
14 травня 2025 року Микола Галімський загинув поблизу населеного пункту Сухий Яр Покровського району Донецької області під час виконання обов’язків військової служби, пов’язаних із захистом України.
Після звістки про його загибель для родини розпочався тривалий і болісний період очікування. Лише через понад рік після загибелі Миколу Галімського змогли повернути до рідної громади, де 17 серпня його провели в останню путь.
Живим коридором земляки зустріли Захисника
У день прощання жителі Плужненської громади виходили на дорогу, аби віддати останню шану своєму земляку.
Люди зустрічали траурний кортеж із державною символікою, схиляли голови та ставали на коліна перед полеглим Воїном.
Траурний кортеж прибув до рідної домівки Миколи. Там із ним попрощалися найрідніші люди. Після цього процесія вирушила до кладовища у селі Старе Гутисько, де відбулося поховання.
Провести Захисника в останню дорогу прийшли його рідні та друзі, односельці, жителі громади, представники влади та священнослужителі.
Під час церемонії матері полеглого Воїна Марії Віталіївні передали Державний Прапор України — як символ держави, за яку її син віддав життя.
День жалоби у громаді
17 серпня у Плужненській громаді було оголошено Днем жалоби на знак скорботи та вшанування пам’яті Миколи Галімського.
У цей день жителів громади закликали долучитися до вшанування полеглого Захисника та всіх українських військовослужбовців, які загинули, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.
Смерть Героя стала непоправною втратою для його родини та громади. Пам’ять про Миколу Галімського житиме у тих, хто знав його особисто, а також у земляків, для яких його історія стала частиною спільної пам’яті про ціну свободи.
Редакція «Хмельниччина Північ» висловлює щирі співчуття матері Марії Віталіївні, сестрі, рідним, друзям та побратимам Миколи Галімського.
Він повернувся в рідний край,
Та вже навіки — у молитві.
Земля прийняла свого сина,
Який життя віддав за Україну.
Нехай над ним шумлять вітри,
Нехай лунає тиха пісня.
Герої не зникають у віках —
Вони живуть у пам’яті народу.
Вічна пам’ять і шана Захиснику України!
