Історично засвідчено, що в XIX столітті у Шепетівку їхали практично з усієї Російської імперії, щоб полікуватися цілющою мінеральною водою.
У Російській імперії раніше нараховувалось більше 300 цілющих мінеральних джерел, більшість з яких знаходились на Кавказі і Забайкаллі. Проте широко відомими стали й шепетівські мінеральні води, які мали цілющі властивості.
Орієнтовно у 1972 році на території Шепетівки перебував російський генерал Дмитро Андрійович Закревський. Саме він виявив цілющі джерела в місті і поза його межами (на околиці).
Відомі випадки, коли місцеві жителі зцілювалися за допомогою цієї води. Наприклад, незадовго після відкриття мінеральних джерел один з місцевих жителів, що мав злоякісні виразки на ногах, одужав після промиття ніг цією водою.
Виникнення шепетівських мінеральних джерел легко пояснюється фізичними властивостями ґрунту, який включав в себе шар чорнозему, що лежав на піщаному і глинистому матеріалі. Цей матеріал ряснів залізною вохрою і частинками вапняку.
Джерела знаходились на території теперішніх дев’ятиповерхових будинків, біля управдому. Проте, в XIX столітті, у 20-х роках джерело завалили. Але потім Євстафій Сангушко розчистив джерело та зробив зручні місця для купання.
Мінеральна вода виходила на поверхню в двох місцях. Відстань між ними становила 50 кроків. Глибина великої криниці, біля якої побудовані купальні 1 ¼ аршина (1 аршин – бл. 71 см), периметр кожної сторони даної криниці 1 ½ аршина. Вода з цього джерела переважно використовувалася для купалень і мала запах сіркового газу. Джерело, яке було північніше великої криниці, мало болотистий запах. В обох джерелах вода була світла, а на смак – терпка.
Пізніше джерела занепали. У 20-30 роках XX століття залишилось тільки одне джерело, недалеко від Городищенського монастиря, де в ті часи був комсомольський санаторій. Згодом воду з джерела використовували для виготовлення напоїв.
Проте, в наш час джерела Шепетівщини закинуті. Вони не обслуговуються належним чином, а недалеко від них створились природні водойми.
