Присвячуємо цю статтю циклу «Герої поруч з нами», який команда «Хмельниччина Північ» створює за підтримки фонду Family.UA. Це історії про наших Захисників — тих, хто жив поруч, працював, любив, будував майбутнє, а коли прийшла війна — став на захист України.
30 квітня до рідної Шепетівки «на щиті» повернувся солдат Кузнєцов Олександр Олександрович. Він мужньо виконував свій військовий обов’язок і загинув 28 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку, до кінця залишившись вірним присязі та Україні.
Олександр Кузнєцов народився 2 липня 1983 року в місті Шепетівка. Разом із сестрою Іриною він зростав у люблячій родині Галини Василівни та Олександра Юрійовича. Його юність була позначена важким випробуванням — у 1999 році він втратив батька. Ця подія стала великим ударом, але водночас загартувала його характер, навчила бути сильним і відповідальним за близьких.
Одразу після навчання Олександр почав працювати: на будівництві, згодом — в охороні цукрового заводу. Пізніше він став частиною колективу ТОВ «Шепетівкацукор», де працював вантажником. Колеги згадують його як надзвичайно щиру, добру і відповідальну людину.
«У його руках завжди, як кажуть, “горіла робота”, у інтенсивні дні міг взяти більшу відповідальність, вийти на роботу у вихідний. Завжди вислухає, підтримає та порадить», — з глибоким смутком згадують колеги.
Про нього говорили просто — «людина-душа».
Його життя було сповнене любові до родини. Доленосною стала зустріч із майбутньою дружиною Оленою: випадкове знайомство переросло у щире кохання. У 2004 році вони побралися, а вже за рік у родині народився син Микола. Олександр був турботливим батьком, виховував сина власним прикладом, прищеплюючи чесність, силу духу і відповідальність. Вони були справжніми друзями — разом проводили час, грали у футбол, підтримували один одного.
«Він жив родиною, дбав про кожного, ніколи не залишав у біді. Таких людей не забувають».
Прагнучи забезпечити рідних, Олександр багато працював, зокрема і за кордоном. Він завжди залишався чуйним і відкритим, готовим допомогти іншим. Особливе тепло дарував дітям — своїм племінницям Тетяні та Анні.
Повномасштабна війна змінила все. У 2023 році його син Микола, щойно досягнувши повноліття, підписав контракт із Збройними Силами України. Олександр не зміг залишитися осторонь — він також став на захист Батьківщини, щоб бути поруч.
Після мобілізації Олександр Кузнєцов став до лав українського війська, аби захистити свою родину, улюблену справу та рідну землю від росіян.
Під час боїв на Донеччині він отримав поранення та контузії, але продовжував виконувати бойові завдання.
За мужність і відданість був нагороджений, зокрема медалями «За поранення» та «Учасник бойових дій».
Після операції та реабілітації він повернувся у стрій. Навіть коли стан здоров’я вже не дозволяв повною мірою виконувати бойові завдання, він не залишив побратимів, залишаючись для них опорою.
«Він ніколи не відступав і не здавався. Завжди був поруч — і в житті, і на війні», — згадують побратими.
У ніч на 28 квітня 2024 року родина востаннє почула його голос. Він повідомив, що повернувся з бойового завдання і планує відпочити. Але вже наступного дня зв’язок із ним обірвався.
Згодом стало відомо: вранці 28 квітня підрозділ знову вирушив на завдання. Для рідних почалися довгі дні невідомості, тривоги і надії. Олександр вважався зниклим безвісти. Рідні вірили до останнього…
Та, на жаль, підтвердилося найгірше.
Солдат Олександр Кузнєцов загинув 28 квітня 2024 року.
Через два роки після останнього бою він повернувся додому — «на щиті».
«Це невимовний біль для всіх нас. Втрата, яку неможливо прийняти. Але пам’ять про нього буде жити», — з страшенним болем і тугою говорять у громаді.
30 квітня Шепетівка провела свого Героя в останню дорогу.
Втрата Олександра — незагоєна рана для родини, друзів, колег і всієї громади.
«Світлішої та щирішої людини важко було знайти. Він завжди був поруч, завжди допомагав», — згадують ті, хто працював із ним.
Ми схиляємо голови у скорботі та висловлюємо щирі співчуття всім, хто знав і любив Олександра Кузнєцова — його родині, близьким, друзям, колегам.
Схиляємо голови перед мужністю Воїна, який став щитом для своєї родини та всієї країни.
Нехай його світлий спомин живе у серцях, додає сили вистояти і триматися разом заради майбутнього вільної України.
Світла пам’ять Захиснику.
Вічна слава Герою.
