Серце старшини Збройних Сил України Романа Матвійця перестало битись 23 липня 2016 року. Тоді, п’ять років тому, військовий загинув у бою біля с. Новозванівка (Луганська область).
До війська Романа призвали у 2008 році. А з травня 2014-го кадровий військовий був на першій лінії захисту нашої країни. Боронячи її, він загинув. Очолювана Романом група розвідників, потрапивши в засідку, опинилась під ворожим вогнем.
Троє військових отримали поранення. Роман Матвієць, прикриваючи їх, кинувся у напрямку кулеметного розрахунку та знищив його.
Він намагався повністю подавити своїми силами кулеметника. В принципі, йому це вдалося, тому що, як ми потім дізналися, кулемет заклинило. Завдяки його вчинку були збережені життя розвідникам 11-го батальйону 59-ї бригади, а також іншому складу групи, якою він командував, – пригадує заступник керівника штабу 8-го окремого полку спеціального призначення Руслан Шворніков.
Врятувавши побратимів, Роман Матвієць поклав своє життя. У нього лишились мама, дружина та син. Похоронили Героя у рідному Хорошеві.
Посмертно за проявлену мужність та героїзм Романа Матвійця удостоїли званням Герой України. Йому вручили орден “За мужність” ІІІ ступеня, медаль “За військову службу Україні”. Посмертно.
Сьогодні громада села, побратими та родина Героя зібралась разом, аби вшанувати пам’ять Романа.
Ми розуміємо наскільки гіркою є та висока ціна, котру наш земляк заплатив за мирне небо, – говорить голова селищної ради Василь Мельник. – Кожна жертва – це особистий біль кожного з нас, адже втрата Романа – це втрата члена нашої сім’ї, великої сім’ї білогірчан.
