Прем’єру “За двома зайцями на білогірський лад” поставили минулого тижня у місцевому Центрі культури і дозвілля. Вистава мала тріумф, тож у планах – ще один показ. Про переосмислення театральної класики крізь призму сучасних реалій та місцевого колориту ми поспілкувалися із Анжелою Дзицюк, керівницею центру.
Авантюрний шахрай, що біжить за двома зайцями – коханням до дівчини та любов’ю до легких грошей і, врешті, не отримує нічого, – ключовий мотив п’єси українського драматурга Михайла Старицького. Цю ідею у власній репрезентації переосмислили митці Білогірського центру культури та дозвілля. Тож, “За двома зайцями на білогірський лад” режисера Миколи Хоменка презентували на місцевій сцені.
– Ми залишили ключову сюжетну лінію, осучаснивши персонажів та додавши суто місцевого колориту: говірки, локацій, жартів, – розповідає пані Анжела, – частково змінили імена та професії героїв.
За сюжетом, головний герой Мирон Многогрішний, якого втілив Володимир Міщук, – власник збиткового ресторану. Аби втримати свій “бізнес на плаву”, він набирається кредитів. Врешті, він і справу не рятує, і грошей за позиками тепер винен. До того ж, Мирон дуже любить гарне і легке життя, тож, аби влаштувати собі таке за чужий рахунок, вирішує позалицятися до представниці місцевої “еліти” – доньки власників магазинів Соні, яку зіграла Марія Назарова.
– Водночас, “ресторатор” залицяється і до Галини (Катерина Міщук) – вихованої та працьовитої дівчини, із чіткими моральними орієнтирами, яка, на відміну від Мирона чи тієї ж Соні, не женеться за легкими грішми, – каже Анжела Дзицюк. – Фінал – за класиком – шахрайство Многогрішного стає очевидним. Тож, герой, погнавшись за двома зайцями, не отримує нічого. Це символізує і ключова декорація – розбите серце, половина якого обклеєна грішми.
Так, кажуть творці вистави, вони прагнули показати, що попри зміну часів чи локацій – моральні дилеми та вибір цінностей – актуальне питання і досі.
– Аби наблизити наших героїв не лише епохою, а й місцем, ми використовували локальні особливості Білогірщини – відомі саме нашим глядачам: вивіска ресторану, яку малював сторож молокозаводу, Соня, яка любить фрукт помело та багато іншого, – розповідає пані Анжела.
Така інтерпритація глядачам сподобалась, тож трупа вирішила виставу повторити. Наступний показ планують на 30 квітня. Він, як і прем’єра, буде благодійним.
– Кожен захід, який ми проводимо у громаді, – не лише для моральної підтримки краян чи мистецтва, а й для підсилення наших обронців, – каже пані Анжела. – Під час першої вистави діяв і благодійний ямарок. Загалом ми зібрали 3 217 гривень. Ці кошти ми передали капеланом Андрієм Петровим для наших військових.
