Разом з благодійним фондом “Family.UA” ми говоримо про тих, завдяки кому Україна є – наших Оборонців – Героїв поряд з нами. Сьогодні розповідаємо про Захисника із Хмельницького Владислава Сидорчука з позивним «Lark», який був бійцем «Азову».
Владислав Сидорчук, родом із Хмельницького, пішов добровольцем захищати країну в свої 20. Перший бойовий досвід він отримав під Бахмутом. Історією Захисника поділились його батьки: молодший сержант поліції Тетяна Сидорчук і капітан поліції Сергій Сидорчук.
- Він взяв до рук зброю в перші дні повномасштабного вторгнення. Нам сказав, що буде обороняти столицю. Він завжди був рішучим і цілеспрямованим – завжди рвався у бій, – розповідає батько Героя.
У Хмельницькому хлопець виріс і навчався. У 2018 році Владислав закінчив хмельницьку гімназію №1 імені Володимира Красицького, розповідає його класна керівниця Лідія Федорчук.
- Це була дуже яскрава, хороша дитина. Він був відкритий, щирий. Всього хотів досягти сам – зараз і вже. Ось такий він був, наш Влад. Герой, у свої 20 років зробити такий вибір, добровільно. Це дійсно треба бути сміливим, — каже вчителька.
Потім вступив до Хмельницького національного університету на економічний факультет.
- Син так і не закінчив навчання. Натомість поїхав працювати у Київ. Саме там його і застало повномасштабне вторгнення. У перший день наступу він пішов до ТЦК, де саме створювалась формування територіальної оборони. Подзвонив у перший день. Сказав, що все почалось і треба йти у військкомат. Ми йому пропонували приїхати до Хмельницького. На це він відповідав: «Ні, моє місце тут. Столицю треба захищати», – розповідає батько військового Сергій Сидорчук.
Владислав взяв до рук зброю в перші дні повномасштабної війни. Хлопця направили на навчання, після чого він прийняв військову присягу. Мріяв бути снайпером.
- Владислав був на різних напрямках. Служив у складі 65-ої окремої механізованої бригади під Запоріжжям, а також у 24-ій. Певний час проходив службу на Хмельниччині, після чого знову відправлявся у бойові бригади. Рік тому воював на одному з найпекельніших ділянок фронту – під Бахмутом, – ділиться батько.
Сергій Сидорчук додає, що його син дуже хотів бути снайпером. Пройшов курси. З Бахмута перевівся на Хмельниччину, міг служити тут. Але не захотів… Завжди хотів робити більше, ніж від нього очікували. Навіть, коли проходив службу в тилових частинах, то завжди допомагав побратимам, робив все можливе, щоб полегшити їхню роботу.
- Влад мав сильний і безкомпромісний характер. Він все робив на повну силу. Завжди мав власну думку і не боявся її відстоювати, – каже Сергій Сидорчук.
В “Азові” Владислав Сидорчук воював з літа 2023, розповідає офіцер-хорунжий бригади Національної гвардії України на псевдо “Друг Легат”. Попри молодий вік, каже, був досвідченим Воїном.
- У нього вже був досвід, він брав участь у бойових діях. Постійно себе вдосконалював, навчався на снайпера. І вже в підрозділі “Азов” потрапив до нашої еліти, еліти наших сил опору. Зокрема був на дуже відповідальних ділянках фронту. Хлопець для свого підрозділу був легендою. Був дуже яскравий, дуже відповідальний, “горів”. За все, за що б він не брався, може не з першого разу, але все в нього виходило, — розповідає побратим.
Також батьки розповідають, що останні півроку Влад телефонував рідко, зазвичай писав. Завжди казав, щоб не хвилювались за нього, бо він везучий. Усвідомлював, як ризикував кожного дня, але не акцентував увагу на цьому. Дуже любив старшого брата та маленького племінника.
- Після закінчення війни планував створити сім’ю, заснувати власну будівельну фірму й відбудовувати Україну. Але перша ціль була –Перемога, – зазначив батько військового.
Військовий загинув 23 січня 2024 року. Трапилось це під час бойового завдання у Луганській області. З Владиславом попрощались у рідному Хмельницькому 31 січня.
