Село Полянь у Крупецькій ТГ – одне із найдавніших поселень нашого регіону. Археологічні знахідки, виявлені на цій території, датуються неолітом. Також археологи знаходили тут і рештки трипільської культури.
Ця ідея закодована у геральдиці села. Трипільське коло з безкінечниками в оточенні дубових листів – “поляна” серед лісу. Блакитна хвиля символізує річку Горинь. А срібне коло – символ виробництва паперу.
Будучи частиною майна князів Острозьких, Полянь згодом перейшла до князів Яблуновських. А 1856 року маєтність Поляні та Комарівки продали з публічного торгу в Санкт-Петербурзькій опікунській раді. Його придбала графиня Наталія Павлівна Зубова.
Сама Зубова, придбавши декілька поселень на півночі сучасної Хмельниччини, майже і не була в своїх володіннях – діяла через “повірених”.
За володіння Наталі Павлівни у 1856 році, згідно з даними у Кривинському церковно-приходському літописі, почали спорудження паперового заводу. Вже в 1895 році дерев’яна будівля згоріла. Пожежу пов’язують з гасовими лампами, якими освітлювали приміщення. Тому у період з 1900 по 1901 рік будують нову – кам’яну фабрику.
– Механізми приводилися в рух парою та водою. Їх потужність приблизно на 1910 рік становила 130 кінських сил, – пише Тарас Вихованець.
Зараз на місці колишньої фабрики знаходиться святе Покровське джерело, що є символічним, адже свій день громади Полянь відзначає саме 14 жовтня – на Покрову.
– Силами та фінансами громади ми реконстуювали простір довкола джерела, – розповідають у сільській раді, – організували зручний під’їзд та парковку. В період Водохреща, коли віряни занурюються у воду, можна скористатись роздягальнями. А влітку для очищення води в міні-басейні плавають амури.
