25 жовтня в Ізяславі відкрили «Алею Надії та Віри» — особливий простір, що став символом пам’яті, очікування та невпинної віри. Тут зібрані світлини Захисників, які зникли безвісти або перебувають у російському полоні. Кожне обличчя — це історія, що досі триває. Це — живі серця, які б’ються в унісон з Україною.
Це місце — не просто алея. Це — сповідь і молитва, це крик тиші, що промовляє замість тих, кого поки немає поруч.
На відкриття зібралися ті, для кого слово «чекати» стало щоденною молитвою. Серед присутніх — родини полонених і зниклих безвісти, військові побратими, духовенство, представники влади та небайдужі жителі громади.
Для рідних — це місце віри, яка сильніша за розпач. Для громади — це нагадування, що війна триває не лише на передовій, а й у серцях тих, хто не втрачає надії.
На Алеї встановлено 106 постерів із фотографіями Захисників Ізяславської громади. 106 життів, долі яких поки оповиті невідомістю. Під кожним фото — тінь очікування, над кожним — небо, сповнене молитв.
«Ми віримо і знаємо: вони повернуться. І саме вони знімуть ці фото зі стендів — власними руками – живі, усміхнені, обійняті своїми родинами. Ці світлини — тимчасові. А їхнє життя, їхні обійми, їхні голоси — назавжди», — лунали голоси рідних Воїнів.
Під прапорами України й чорно-білим прапором надії, що символізує боротьбу за кожного полоненого, звучали щирі слова, молитви та спогади. Тут виступали ті, хто вже повернувся з неволі, і ті, хто досі чекає на своїх найрідніших.
Їхні очі — мов дзеркала: у них водночас біль, віра й любов.
Молитву за полонених і зниклих звершив митрофорний протоієрей Володимир Ковальчук, благочинний Ізяславського округу ПЦУ.
Саме віра і спільна молитва допомагають вистояти, коли здається, що сили закінчуються.
Ідея створення Алеї належить родинам полонених і зниклих безвісти Захисників Ізяславської громади. Їх підтримала керівниця місцевого осередку громадської організації «Об’єднання захисників України та їхніх родин» Тамара Горнюк.
Ізяславська громада втілила цю ініціативу з глибокою повагою, перетворивши біль на силу, а очікування — на символ єдності.
«Алея Надії та Віри» — це не просто меморіал. Це — нагадування кожному, що війна триває.
Тут — жива пам’ять про тих, хто бореться навіть у неволі.
Тут — віра, що не згасає попри біль.
Тут — надія, яка живе в серцях.
Джерело: Ізяславська міська громада
