Цієї п’ятниці у ліцеї Крупецької громади відкрили кулінарний коворкінг. Для того, аби це стало можливим, у закладі написали ґрантову зявку та виграли престижний конкурс. Про шлях до створення, формати роботи та волонтерські ініціативи коворкінгу в інтерв’ю нашому виданню розповіла директорка ліцею Тетяна Бережна.
У липні цього року заявка на створення у ліцеї кулінарного коворкінгу стала однією із п’ятьох, що отримали фінансування від Ради Європи. Загалом, аби отримати ці кошти, надійшло понад півсотні заявок від українських шкіл.
– Про конкурс ми дізналися від голови громади Валерія Михалюка, – розповідає Тетяна Бережна. – Реалізація ґрантових програм та проєктів – одна із можливостей для розвитку, а тому ми подалися. Ми розписали свій досвід у втіленні проєктів, у заявці детально обґрунтували необхідність у ліцеї кулінарного коворкінгу. Так, стали тим закладом, що увійшов у топ-5 цього конкурсу.
Крупецький ліцей – єдиний навчальний заклад, що реалізує концепт кулінарного коворкінгу.
Потребували саме такого, пояснює пані Тетяна, адже не мали достатнього матеріально-технічного забезпечення, аби по максимуму закривати потребу у навчанні дітей кулінарії. Адже попит був.
Також у коворкінгу можуть працювати ВПО – спекти собі хліб чи приготувати інші смаколики.
“Зараз ми робимо акцент на випічці: хліб, здоба, тістечка. Учасники та учасниці коворкінгу зібрали у майстринь рецепти хлібних виробів – традиційних, архаїчних та авторських. Ці рецепти ми сформували у збірку, яку вже встигли видати.”
Частину рецептів, додає пані Тетяна, вони вже встигли спробувати. Смаколики, випечені у коворкінгу, вони презентували та реалізовували на благодійних ярмарках, які на підтримку війська відбувалися у громаді.
Паляниці, хліби різних видів (у тому числі, унікальні: на сироватці, молоці, висівках), вафлі та інша випічка, яку вже готують у Крупецькому ліцеї, закріплює за ними бренд “хлібного серця” Шепетівщини.
– Далі – більше, – ділиться планами директорка закладу.
Довідка:
Шкільний коворкінг – творчий чи виробничий простір, де учні та учениці не лише навчаються, а й створюють продукти, вироби, які можуть реалізувати для потреб громади чи соціальних проєктів.