Понеділок, 21 Червня
Shadow
Головна » Актуально » » Людмила Тихончук: філолог – це не “кома” чи “двокрапка”. Це – повага до рідної мови

Людмила Тихончук: філолог – це не “кома” чи “двокрапка”. Це – повага до рідної мови

Людмила Тихончук: філолог – це не “кома” чи “двокрапка”. Це – повага до рідної мови

Ми говоримо телефоном, опісля депутатських комісій, із котрих пані Людмила поспішає на роботу. Вона з легкістю цитує Ліну Костенко та пригадує, як важко було лишатись україномовним у російськомовному Києві зразка 80-х.

Коли приходили до магазину та розмовляли там українською – на нас дивились згорда, як на когось нижчого

Фундаментальну освіту філолога здобувала у Київському університеті ім. Тараса Шевченка. Це був кінець початок 80-х років.

Я приїхала до Києва з україномовного середовища, – розповідає пані Людмила. – Зізнаюсь, певний час, хоч і була відмінною студенткою, у побуті переходила на російську. Потім знову почала говорити українською. Грамотною українською. Тоді, у 80-х, Київ був російськомовним. Коли приходили до магазину та звертались українською, на нас дивились згорда, як на когось нижчого.

Людмила Тихончук пригадує тоді, як і зараз, нею рухало велике бажання знати “як правильно”. Для цього багато читала, зокрема словників. Жартома пригадує, коли мабутній чоловік залицявся до неї, подарував двохтомний “Фразеологічний словник”.

– Філолог – це не “кома” чи “двокрапка”. Це – повага до рідної мови, – говорить пані Людмила. – В цьому свідомість нас – українців! На слух між, наприклад, “привіт” та “привет” різниця невелика. Проте насправді – колосальна.

На зображенні може бути: 7 people, including NinOk Daisy та людей посміхаються

Цю свідомість, каже, привививала і своїм учням та ученицям, коли вчителювала у Шепетівському НВК №1, тоді ще ліцеї:

– Траплялось, вчителі “скаржились” мені, що мої учні на уроках виправляли їх вимову, – усміхається Людмила Іванівна. – Ви не уявляєте, як приємно мені було в ці моменти.

Можна робити помилки, головне – їх виправляти

У розвитку свого мовлення головне – не спинятись. Вагаючись, навіть в епоху Гуглу, ліпше звіритись у словнику чи правописі.

– Цитуючи Максима Рильського: “не бійтесь заглядати у словник”, – радить пані Людмила, мова – жива структура, а тому постійно потрібно її розвивати, передусім, у собі.

 Для цього потрібно більше читати. Людмила Тихончук радить звернути увагу на:

  • Володимира Лиса;
  • Марію Матіос;
  • Ірену Карпу;
  • Ліну Костенко.

І саме рядками останньої, своєї улюбленої, поетеси вона завершує діалог:

"І якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!"

Популярні пости

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.