Єдина в Шепетівському районі Школа Бойового Гопаку, що в Нетішині, діє з 2010 року. Зараз тут займається близько 100 людей.
– До нас ходять юнаки та дівчата віком від чотирьох років, – розповідає тренер Микола Колінько. – Займаються люди й більш поважного віку.
Микола навчався у Рівному, де й захопився мистецтвом бойового гопаку. Це більше, аніж спорт, каже тренер, це – справжня філософія життя. Аби осягнути всі тонкощі цього мистецтва, навчався у найкращого – президента Міжнародної Федерації Бойового гопака Володимира Пилата.
Отримавши сертифікат, Микола навчав гопаку військових-ліцеїстів із Острога. Потім його долю вирішив призов.
– На жаль, так сталось, що за станом здоров’я мене не взяли до лав української армії, – згадує Микола Колінько. – Тоді я вирішив служити своєму народові в інший спосіб. На запрошення нетішинського вчителя із захисту Вітчизни Степана Федоровича, почав навчати гопаку нетішинців.
Зараз він навчає і дівчат, і юнаків філософії українського бойового мистецтва.
– Із гасла “Слава Україні“ та поклоном тренер розпочинає заняття, – розповідає Микола. – Так він проявляє свою повагу кожному учневі. Ті з поклоном відповідають: “Героям слава!”.
Далі – кожен молиться. Загальна молитва відбувається годумки та з заплющеними очима. В нього тренуються люди різних конфесій: мусульмани, християни, крішнаїти.
Усіх нас об’єднує одна ціль – Україна!
Після цього, в колі співають пісень. Пісня, каже Микола, налаштовує на ритміку серцебиття і дихання.
– Вже після цього можна приступати до поруху (розминка ред.) і, власне, до тренування, – каже тренер. – Тренування бувають різними: і спаринги, і робота з шаблями чи палками, чи освоєння нових або відпрацювання нових вправ.
Наприкінці заняття проходить бесіда. Говорять про патріотизм, дружбу, ким є козак, обговорюють думки з книг тощо. Завершують, як козаки після походу, піснею, молитвою та гаслом.
Через ковідні обмеження тренування дещо змінились, а саме дистанціювались. Рідше стали відбуватися і змагання.
– Традиційно двічі на рік (восени та навесні) в нас відбуваються міські змагання, участь у яких можуть взяти всі охочі, – розповідає Микола. – Є різні формати, залежно від навичок та віку конкурсантів, змагань. Сольні, коли учасник, на розгляд суддів, показує як він відпрацювує ту чи іншу вправу. Двобої, де учасники попередньо домовляються про те, хто і куди битиме. Ці варіанти – для початківців. Також і забава – бій у колі, де ніхто не торкається один одного.
Для старших та більш досвідчених, віком від 13 років – борня, або герць.
– Найкращі в складі збірної представляють місто у Львові на обласному турнірі та регіон на всеукраїнському. А нещодавно наші спортсмени повернулись із київського фестивалю з нагородами, – додає Микола.
Ідея поширення мистецтва Бойового гопаку набирає нових горизонтів, учень Миколи Колінька – Владислав Ковба теж став тренером і уже впродовж двох років виховує молодше покоління гопакістів у Славуті.
