Село Гамарня Кам’янець-Подільського району існує лише на карті, а фактично там ніхто не проживає. За словами Галини Кицюк, старости округу, до якого належить населений пункт, Гамарня стала занепадати у 80-х роках минулого століття.
– Територія, де існувало село Гамарня, – долина річки Ушиця. З найближчого Морозова через ліс туди веде крутий спуск. Дійти до Гамарні можна лише пішки. На дорозі повалене дерево, через яке доводиться перелізати, аби зайти на територію села. В середині ХХ століття у Гамарні був колгосп, – розповідає жителька сусіднього Морозова, Ніна Коцемір.
Теперішня староста Морозова Галина Кицюк з 1974 року також працювала в Гамарні, у відділенні зв’язку. Згадує, на той період в Гамарні був магазин, до школи діти ходили в Морозів. Село почало розпадатися у 80-х роках, коли звідти стала виїжджати молодь – або в сусідні села, або в місто. До початку ХХІ століття там було три господарства.
– Десь три роки тому померла остання жінка, яка була прописана в Гамарні. Не проживала, але просто була прописана. По господарських книгах залишилось 13 домогосподарств, в яких ніхто не проживає. Залишилась територія, яка оброблялась місцевим колгоспом. А на даний час вони йдуть під розпаювання, але не розпайовані та не обробляються. Хоча, є вже напрацювання, що їх хочуть забрати в оренду, — розповідає Галина Кицюк.
У всіх зареєстрованих господарствах є спадкоємці, тому село не зникає з карти, каже староста.
– Спадкоємці мають право оформити на свої будинки право власності та розпорядитися ними так, як вважають за потрібне, – зауважує староста Морозова.
