22 роки тому, у травні 2000-го, в Шепетівці заснували мистецьке об’єднання. Серед творчих людей, які стояли біля витоків літературно-мистецької студії “Доля”, – його чинна керівниця Віра Кухарук.
Студійці “Долі” – люди різного віку та професій: вчителі, медики, підприємці, студенти, школярі, філософи. Разом вони – творча сім’я, яка об’єдналась за роки існування студії.
У часи до карантину вони спільно проводили творі вечори, презентації книг та збірок. Підтримували колег у їх авторському становленні та допомагали одне одному із публікаціями, як критики, рецензенти, верстальники тощо.
Серед студійців – і досвідчені та титуловані автори та авторки, й ті, хто нині тільки роблять перші проби пера. Зараз митці по-своєму проживають війну, яка наклала значний відбиток на їх творчість. Про свої емоції вони говорять у віршах та прозі:
Весна підніме келихи тюльпанів За здійснені бажання й мріі, За тишину світанком раннім, Щоби не чути свисту кулі! За дзвінкий щебіт солов‘я Щоб будив нас всіх спозаранку, Щоб тривожний звук сирени Не псував смак кави на ґанку! Щоб аромат весняного бузку, Навіяв спогади щасливі Про сонячні, травневі дні Такі безтурботні І серцю милі… Весна підніме келихи тюльпанів За мир в Україні,нестерпно бажаний… Марія Карнаух Ми вистоїм й здолаємо біду Ми вистоїм й здолаємо біду. Нехай щоранку будять нас сирени, Та ЗеСеУ прогонять геть орду І за кордони викинуть Вітчизни. Щитом прикрили європейський світ, В нас іроди дітей щодень вбивають. Серед вкраїнців більшає сиріт, А сиві матері синів втрачають. Росія смертоносних шле ракет Нам сотні і на море, і на сушу. Та віримо, зламаємо хребет Орді поганській, витрусимо душу. Хоча, хіба у орків є душа? Бацила рабства виїла до дірки. Не зрозуміють нас, аж поки відкоша Від нас отримають прокляті недогарки. Хай прийде МИР у рідний край до нас Й освітить щастям мирні дні грядущі. Проклятим вбивцям скажем грізно: Зась! Сини Вкраїни – воїни найкращі! Віра Кухарук БУМЕРАНГ Не буду я зараз епітети злючі Кидати в обличчя триклятій русні, Але бумеранг – то є річ неминуча: Повернеться все... Не було на землі Ніколи по іншому. Жодного разу. Всі ваші прокляття й слова нелюдські Колись вас за комір притягнуть на плаху, Все просто – закон бумерангу такий. За все ти, расея – кривава скотино, Розплатишся кров'ю своєю сповна, За кожну згвалтовану жінку й дитину, І хай божеволіє твій сатана кремлівський й згорає від дикої люті, Йому українців не перемогти! Ніхто не пробачить, ніхто не забуде Якої від вас ми зазнали біди. Тремтіть по ночах, бумеранг недалеко, Ви більше у нас не вкрадете весну, Відправить вас Бог у самісіньке пекло, А наші бійці допоможуть йому. Сергій Доскач м. Шепетівка, Україна Війна, ну що ж ти наробила?! Війна, ну що ж ти наробила?! В душі немає каяття? Чому йому зламало крила? І він летить у небуття Такий хлопчина невеличкий Сміливий, добрий і простий Мені без нього все незвично Мій друг найкращий, він такий! Світ надзвичайно суперечливий І в кожного одне життя Я думаю тепер щовечора: «Назад немає вороття!» Хтось, у холоднім у окопі, Хтось, з автоматом у руках А хтось, блукає по Європі І це не фільм – це справжній жах! Коли квітучу Україну Плюндрують, топчуть і клянуть І сльози ллються до загину Та ми залишилися тут! І на своїй землі збудуєм Нове, ще кращеє життя Я думаю тепер щовечора: «Назад немає вороття!» Наталія Ткачова
