Повномасштабне вторгнення росії в Україну змінило контекст кібербезпеки та кібергігієни. Паралельно із військовими діями на полі бою, зі сторони російської федерації розгортаються дезінформаційні, пропагандистські кампанії та інформаційно-психологічні операції. Вони мають на меті інформаційну дезорієнтацію ворога, введення в оману, створення хибної інформаційної реальності.
Про те, що таке кібербезпека, кібергігієна та як захистити себе у «цифровому» полі, журналісти інформаційного порталу «Хмельниччина північ» дізнавалися в експертки та практикуючої тренерки з PR, комунікацій та репутаційного менеджменту, тренерки проєкту «Посилення спроможності українських державних органів у сфері кібергігієни та кібербезпеки», координаторки проєктів ОБСЄ в Україні Ольги Петрової.
– Що ж таке «кібербезпека»? В Україні є ряд документів, в яких зазначається поняття «кібербезпека», зокрема Закон України «Про національну безпеку України» та рішення Ради національної безпеки і оборони України про «Про Стратегію воєнної безпеки України». Кажучи простими словами, «кібербезпека» – це безпека користування комп’ютерами, електронною поштою, браузерами. «Кібербезпека» – це про небезпеки шкідливого програмного забезпечення, хакерські атаки, зокрема, на сайти державних структур та органів місцевого самоврядування, а також шахрайства онлайн, – розповідає експертка та практикуюча тренерка з PR.
Крім того, Ольга Петрова наголошує: аби не стати жертвою зловмисників у кіберпросторі, потрібно дотримуватися, так званої, кібергігієни.
– Поняття «кібергігієна» не має законодавчого визначення – це набір правил та рекомендацій для безпечного користування онлайн-світом фізичним особами. Сучасний онлайн-світ вимагає обережності, виваженості, тактовності та розуміння загроз, – додає Ольга Петрова. – У січні 2022 року відбулася масштабна кібератака на ресурси органів державної влади, багато сайтів одночасно припинили роботу. Тобто, вразливими до кібератак можуть бути як конкретні ресурси, так і фізичні особи. Тому кожному варто знати рекомендації та вміти їх застосовувати, аби не стати жертвою кібершахраїв.
Як зазначає Ольга Петрова, українська молодь прекрасно володіє інформацією щодо технік захисту персональних даних.
– Учні 8-9 класів, з якими я практикую тренінги, знають абсолютно все про захист персональних даних. Під час тренінгів вони готові мені розказати не менше, ніж я їм про персональні налаштування конфіденційності онлайн. Однак, дітям потрібно в першу чергу розказувати про наслідки онлайн-небезпек. Коли ми говоримо з підлітками, наприклад, про кібербулінг, вони розуміють що це, знають як захистити себе технічно, як «булити» когось, знають, що наслідком може бути абсолютно реальний судовий позов. Але усвідомлення, що позивачем та відповідачем будуть їх батьки, які нестимуть фінансові та репутаційні наслідки, є не у всіх. Не всі розуміють, що звичайне фото у соцмережах може привабити шахраїв, що недоречно вказаний онлайн мобільний номер може призвести до фінансових втрат. Тобто, дітей потрібно навчати відповідальності на практичних кейсах, а не на теорії кібернебезпек, – розповідає фахівчиня.
З початком війни цифровий світ змінився. Зокрема з’явилися обмеження, продиктовані Законом України «Про правовий режим воєнного стану», рядом постанов Кабінету Міністрів України та наказами очільників конкретних обласних військових адміністрацій. Щодо персональної безпеки, наприклад, у мережі Facebook з початком війни з’явилася опція закриття акаунту. Ця функція покликана захистити персональні дані військових та їх родин. Раніше такий функціонал був апробований компанією у 2021 році в Афганістані.
Також фахівчиня наголошує, що з початком війни загрозу почали становити чат-боти, які збирають персональні дані та використовують їх з невизначеною метою. Збільшилася кількість фішингових атак, розсилок листів із підозрілими посиланнями або шкідливими вкладеннями. Урізноманітнилися фішингові шахрайства за допомогою мобільних телефонів. Шахраї сьогодні навіть не нехтують пропозицією за гроші допомогти знайти безвісти зниклого. На жаль, фіксують і фейкові збори коштів на персональні карткові рахунки.
– Наразі цивільним потрібно якнайменше вказувати свої персональні дані у соціальних мережах або, принаймні, приховати їх за допомогою налаштувань конфіденційності. І варто пам’ятати: все написане онлайн залишається там назавжди, адже «сміттєвого баку» не існує, – акцентує експертка.
Крім того, фахівчиня наголошує: в жодному разі не можна фотографувати та не викладати онлайн позиції військових, рух та переміщення техніки, відкриті обличчя військових з передової.
– Наразі такі випадки порідшали й українці проявляють максимальну самосвідомість, але багато хто продовжує писати у різноманітних групах у соцмережах про те, що наші військові «заходять» у той, чи інший, населений пункт. Такі коментарі абсолютно недоречні. Також не доречно писати про те, що гумвантаж виїзджає із точки «А» і їде у точку «Б». Краще звітувати про волонтерство, коли машина вже доправила вантаж і повернулася, аби уберегти життя водіїв та безпеку вантажу, – додає фахівчиня.
Ще одне важливе правило під час війни – ми не коментуємо онлайн що і де «прилетіло» та «вибухнуло», наслідки надзвичайних ситуацій тощо. Необачний коментатор може зіграти роль коригувальника вогню, навіть сам того не розуміючи. У таких випадках цивільні повинні зберігати спокій, медійну тишу, очікувати коментарі з офіційного джерела та виконувати вказівки, які надають органи влади.
– Під час війни з’явилась величезна кількість інформаційних маніпуляцій та пропаганди з боку російських журналістів, а також так званих ІПСО – інформаційно-психологічних операцій. Найбільшу небезпеку пропаганда несе на тимчасово окупованих територіях, де люди знаходяться в інформаційній ізоляції. Ми ж у тилу, на щастя, маємо можливість послуговуватись офіційними джерелами інформації, аналізувати і володіти об’єктивними даними, – розповідає пані Ольга.
Експертка вкотре наголосила, що всю інформацію треба перевіряти на офіційних ресурсах: пресслужби Кабінету Міністрів, Генштабу, Офісу Президента України, обласних військових адміністрацій, Центру протидії дезінформації.
