2022 рік був надскладним роком як для Плужненської громади, що на півночі Хмельниччини, так і для всієї України. Адже повномасштабне вторгнення російської федерації на територію нашої держави поставило перед усіма нові виклики та завдання. Питання безпеки, енергозаощадливості, подолання гуманітарної кризи стрімко замінили намічені напрямки, які були в пріоритеті на початку 2022 року.
– Впродовж 2021 року ми будували плани, і вони були достатньо амбітними. Ми вже впевнено крокували шляхом розвитку. Однак, війна трохи призупинила їх. Але наші плани не скасовані, і тепер вони будуть ще більш амбітними для того, щоб відновити те, що було втрачено впродовж цих одинадцятьох місяців, і на жаль, війна ще не скінчилась, – розповідає Віталій Мартинюк, очільник Плужненської громади.
Сільський голова зазначає, що відпочатку війни ніхто не знав як діяти, що робити, але війна «не чекала», тому всі швидко згуртувалися, відкинули на задній план свій страх та біль та стали діяти, діяти як одна українська родина – толокою. Кожен прикладав та прикладає всі зусилля та ресурси: хтось на фронті, а хтось у тилу. Але всі діяли, без винятку, – і дорослі, і малі.
– Відпочатку повномасштабної війни, Плужненська громада стала тимчасовим прихистком для понад 1000 внутрішньо переміщених осіб. Кожній родині намагалися приділити увагу та забезпечити усім необхідним, аби люди не «виживали», а «жили». У Плужненському будинку культури й досі діє гуманітарних хаб, куди можуть прийти переселенці та звернутися за необхідним одягом та іншими речами. Зокрема 10 осіб вже найшли роботу та працюють. Так, цифра не велика, але перспективи є, – додає Віталій Григорович.
За одинадцять місяців війни громада прийняла та роздала для потребуючих понад 10 тонн гуманітарної допомоги та 15 тонн продуктів харчування (борошно, горох, крупи).
Значну уваги ми приділяємо нашим військовим, які щосекунди боронять кожен сантиметр нашої України. Громадою у співпраці з партнерами закуплено та передано на передову два автомобілі, тепловізор, боржуйки, різні матеріали. А ще наші господині готували та готують різні смаколики – тушонки, котлети, голубці, вареники та інше. Все це волонтери доставляли на передову, – наголошує сільський голова.
Не забували у громаді й про медицину. Для Плужненської амбулаторії закуплено твердопаливний котел, який вже в січні буде встановлений, аби у медзакладі безперебійно було тепло. Сім ФАПів громади забезпечено паливними дровами.
– Для одного із освітнього закладу громади теж придбано твердопаливний котел. Із 5 закладів, у трьох облаштовано бомбосховища. У інших двох – діти навчаються дистанційно, – розповідає Віталій Григорович.
На Хмельниччині енергетична система поки що стабілізована, однак, на випадок блекауту, громада у співпраці із Центром розвитку ініціатив «ІнСорс» для Плужненської адмінбудівлі придбали генератор, аби робота адміністрації не припинялася.
– Щодо 2023 року, то ми, звісно, всі будемо працювати на Перемогу. Однак, ще плануємо добудувати у Плужному гуртожиток для проживання 60 внутрішньо переміщених родин та зробити капітальний ремонт у дитячому садочку, який теж розміщений у Плужному. Наші діти вже з нетерпінням чекають, коли закінчиться війна та вони повернуться до нормального дитинства, без «повітряних тривог» та разом із батьками будуть щасливо жити, – додає Віталій Мартинюк.
