Щоб стати до лав українських Захисників, Микола Степанюк, інженер лісового господарства Ізяславської філії ДП “Ліси України”, двічі ходив до військомату.
Джерело: ДП “Ліси України”
У перший день повномасштабного вторгнення його не прийняли. Тож, він за декілька днів вдруге навідався щодо призову і 28 лютого вирушив до навчального центру з підготовки військовослужбовців на Львівщині.
Уночі 13 березня по Міжнародному центру миротворчості та безпеки окупанти здійснили авіаудар. Ракета влучила у казарму, в якій проживав і Микола. Хлопця з побратимами перевели у Київ. Там він потрапив в окрему президентську бригаду імені гетьмана Богдана Хмельницького, – розповідають його колеги.
Сьогодні Воїн є командиром мінометного розрахунку. Він майже півтора роки воює на Донецькому напрямку.
Його завдання – знищення живої сили противника, броньованої техніки, ураження бліндажів тощо. Запорука успіху у роботі — це точність, швидкість розрахунків, влучність в ураженні цілей.
Разом з силами оборони вони звільняли українські території на півдні Донеччини: Урожайне, Старомайорське.
Був потужний наступ. Операція зі звільнення селищ проходила, в тому числі, за допомогою мінометних розрахунків. Спочатку заходили штурмовики. Ми закріплювалися за ними та прикривали їх. Стріляти було не важко. Важко витримувати обстріли. У червні наші території вдалося відвоювати. Але тут не залишилось жодного вцілілого будинку.
Зараз, каже Микола, їх роботу неабияк ускладнюють погодні умови:
Таке болото, що неможливо доїхати на позиції. Дощ. Морозу немає. Автівки не витримують. Тут ходити складно, не те що їхати.
Свою роботу Микола виконує попри все, адже знає заради чого це робить.
Основна підтримка хлопця – його родина, батьки. Брат також захищає Україну.
Після перемоги він мріє повернутися на роботу до лісового господарства, праці у якому присвятив 11 років свого життя.
Каже: «Ми на Донбасі, тут одні поля. Як мені вже хочеться піти до лісу».
А ще у планах – одружитися на своїй дівчині, яка чекає його повернення.
