
У червні цьогоріч Ярославові Давидову мало би виповнитись 27. Проте для своїх рідних, друзів та усіх шепетівчан він назавжди залишиться таким, як був шість років тому: щирим, відданим, сміливим. Героєм.
Його серце перестало битись на війні, під час операції зі звільнення Слов’янську. Першого липня 2014 року в Ярослава поцілив ворожий снайпер. Він якраз перебував на блокпосту в Слов’янську, де виконував завдання.
Ярослав – уродженець Шепетівки, тут закінчив школу – НВК №3, та пішов до профліцею. Здобув фах електрогазозварювальника. Після цього перейшов на військову службу у Львові, став десантником.

Посмертно Ярославова нагородили медаллю ВГО “Країна” “За визволення Слов’янська” та орденом “За мужність” (ІІІ ступеня). У Слов’янську на місці його смерті нині встановлений пам’ятник. У рідній Шепетівці на честь Ярослава Давидова названа вулиця, а на фасадах навчальних закладів учнем, яких він був, – меморіали в пам’ять про Героя.
