Субота, 22 Січня
Shadow
Головна » Новини » АТО-ООС » » Шепетівчани вшановують роковини загибелі захисника України Володимира Шевчука

Шепетівчани вшановують роковини загибелі захисника України Володимира Шевчука

Шепетівчани вшановують роковини загибелі захисника України Володимира Шевчука

Володимир Шевчук запам’ятався землякам людиною з золотими руками та золотим серцем. Власноруч долучався до будівництва храмів у Шепетівці. Мав талант до різьблення, тому і в АТО – позивний «Різець».

Серце героя перестало битись п’ять років тому. 19 серпня 2016 року на Луганщині в селі Оріхове-Донецьке( Новоайдарський район) загинув захисник своєї країни з Шепетівки, молодший сержант Володимир Шевчук.

Володимир пішов на війну добровольцем. Удома в нього лишались дружина та двоє дітей.

– Остання наша зустріч була в Шепетівці незадовго до його загибелі, коли він приїздив у відпустку. Я зустрів Володимира своїм автомобілем у Новоград-Волинську. Це був сюрприз для родини. Щоб поспілкуватись, адже він часто говорив, що по телефону не може мені багато про що розповісти, ми поїхали на риболовлю. Цілу ніч він розповідав про бої, про ситуацію в армії, про все те, що наболіло, – з болем ділиться спогадами про свого друга капелан, протоієрей Василь Гетьман (записано науковою співробітницею Музею пропаганди Наталією Кручук).

Володимир мав досвід з ремонту техніки, адже строкову службу проходив у танкових військах. І його БМП була однією з найкращих, постійно знаходилася у бойовому стані. Підтвердження цьому було в січні 2015-го року, коли йшли запеклі бої за Донецький аеропорт. З 8-ми БМП, які вийшли на виконання завдання, більшість вийшли з ладу через шквальний вогонь бойовиків, що засіли в монастирі. Екіпаж Володимира вийшов неушкодженим в повному складі, витягнув ще одну БМП, вивіз багатьох поранених та загиблих бійців.

Хоча мужнього воїна неодноразово представляли до нагород, але не нагороджували через його гострий язик. Він відверто висловлював командирам своє невдоволення: як щодо командування, так і щодо забезпечення військовослужбовців найнеобхіднішим. Та він говорив: «Я не за нагороди пішов воювати, а за ПРАВДУ та БАТЬКІВЩИНУ».

Володимира, врешті, нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Посмертно.

Популярні пости