Четвер, 22 Лютого
Shadow
Головна » Актуально » » Як допомогти дітям пройти випробування реальністю сьогодення: поради від дитячої психологині Світлани Ройз

Як допомогти дітям пройти випробування реальністю сьогодення: поради від дитячої психологині Світлани Ройз

Як допомогти дітям пройти випробування реальністю сьогодення: поради від дитячої психологині Світлани Ройз

Повітряні тривоги, загрози ракетних атак, регулярне перебування в укриттях та загальний стрес від війни – такі реалії сьогодення. Для того, щоб діти якомога безпечніше для психіки пройшли випробовування, дитяча психологиня Світлана Ройз зібрала практики, ігри та поради, які допоможуть їм впоратися з ситуацією. Звісно, за допомогою дорослих, близькість і піклування яких зараз ще більш важлива для малюків.  

  • Ми всі зараз шукаємо якісь “якірці” – те, що допоможе укорінитись у житті, дасть сили, зарадить як впоратись із втомою та іноді зневірою. Можливо, такі “якірці” – наша близькість з дитиною та наша надія. Те, що так властиво людям, – зазначила психологиня.

Тож, найголовніше, що зараз потрібно всім – і великим, і маленьким українцям, особливо під час і в перші хвилини ворожої атаки:

  • Відчуття близькості. Наша присутність та контакт. І всі наші слова і відчуття про одне, по суті – я з тобою, ми разом, наша ППО неймовірно нас захищає.
  • Найскоріше відновлення «рутини» – звичного розкладу дня, підкреслена увага до простих потреб.
  • Нормалізація станів: загальмованість, збудженість, дратівливість, балакучість чи навпаки мовчання, пригніченість – це все норма після такого. Ми говоримо з дітьми і робимо акцент на тому, що було дійсно страшно, але ми разом це витримали.
  • Тіло. Все, що ми зараз зможемо зробити для тіла близької людини, дитини – повернути відчуття власного кордону (обіймами, доторками, укутуванням в ковдру), іграми треба розтягнути м’язи, дати води та теплої їжі, іграми стимулювати рухливість. Корисно  надати можливість «звучати» – в співі, наприклад.
  • Важливі ранкові тілесні ігри. Вони важливі в будь-який час – і дітям, і дорослим, але вранці саме зараз вони просто необхідні. Бо від нашої «тілесності» зараз буде залежати, як ми впораємося з емоційним навантаженням, травмами, завданими ворожою атакою.
  • Діти опираються на тілесність, тому обійми, якщо вони комфортні для дитини, дають відчуття захищеності. Тому, якщо ви бачите, що ваша дитина тривожиться, напружена або нервує через тривале перебування в укритті, зробіть з нею кілька простих речей, наведених у розділі «Гратись і не боятись».
  • Встановлюємо контакт з дитиною –гра «Інопланетянин». Уявіть себе інопланетянами, які не знають, як вітаються на Землі. Тому вони зустрічаються і вітаються торкаючись ліктиками, колінками, плечиками, мізинчиками і тільки наприкінці – за руку.
  • Повернути відчуття заземлення та відчуття кордонів тіла, а також заспокоїтися допоможе гра «Веселі тваринки». Запропонуйте дитині постукати себе по грудях, як мавпеня, пострибати, як зайчик, струсити краплі води, як песик. У таку гру зручно грати під пісню «Я і Ти», яку співачка Світлана Тарабарова та психологиня Світлана Ройз створили спеціально для ЮНІСЕФ.
  • Для ігор ви можете використовувати те, що точно є вдома чи навіть в укритті. Наприклад, за допомогою кольорової шкарпетки, надітої на руку, можна когось зображувати. А ще можете запитати у дітей, що вони відчувають, загадувати загадки, рахувати, вчити пісні, танцювати.
  • Використовуйте уяву для контролю емоцій та розслаблення.

Попросіть дитину уявити, що у неї на руці кошеня чи пташеня. Запропонуйте другою рукою погладити цю уявну тваринку, дуже маленьку й тендітну, – тому доторки мають бути ніжними. Коли побачите, що рухи дитини стали більш розслабленими, можна запропонувати погладити себе по голові та плечах так, як вона гладила тваринку.

  • Застосовуйте дихальні вправи для подолання напруження.

Попросіть дітей уявити, що хтось із них – вітер, а хтось – пір’їнка. Вітер дує на пір’їнку, та кружляє, а потім діти міняються ролями. Залежно від сили дмухання має змінюватися сила «кружляння». Це допоможе повернути відчуття значущості середовища та контролю, активно видихнути і звільнитись від напруження.

Важливо памʼятати, що зараз діти і дорослі навряд чи зможуть грати в ігри чи робити якісь практики із заплющеними очима – поки що ми можемо намагатися контролювати всі процеси.

Світлана Ройз запропонувала декілька простих ігор для зняття стресу у дітей:

  • «Доброго ранку» – промовляємо по-різному: «Добрий ранок, носик! Добрий ранок, щічки! Добрий ранок, вушка! Доброй ранок, шийка! Доброй ранок, плечики!» – торкаючись різних частин тіла. Треба пройтися так по всьому тілу.
  • Ліпка. Це – розминати тіло, як тісто чи пластилін.
  • Колобок. Спочатку «засипати» борошна – пройтись легкими рухами по всьому тілу, потім, «налити» води. Рухами, що гладять, робимо тісто, а потім ліпимо колобок – дитина сидить, обійнявши себе руками. А ми її обіймаємо за спинку. Розкриваємо руки – колобок «випікся».
  • Поцілунки. «Квадратний», «трикутний», «овальний» – цілувати лобик чи щічку багатьма поцілунками так, щоб їх послідовність утворила форму.
  • Малювання. На животику чи спинці малювати пальцем різні букви чи прості форми, а дитина має вгадати, що це.
  • Будиночок. Ти – будиночок, у тебе підлога (ніжки), стіни (проходимо по всьому тілу доторками), дах (голова). Ти в будиночку (можна покласти руку на серце).
  • Люлечка. Сісти за дитиною, обіймаючи її за спинку, можна погойдатися.
  • Обійманці. Обійми мене сильніше, ніж я.
  • Кенгуру. Дитина сідає животиком до нашого живота і міцно обіймає.
  • Килимок. Простукати себе, все тіло, мов килимок.
  • Орангутан. Стукати із криком «ЯЯЯЯЯ» себе по грудній клітині, мов мавпа.
  • Сніговик. «Ліпимо» з дитини сніговика. Просимо напружити всі мʼязи, наче він змерз. А потім «гріємо сонечком» – а зараз вийшло сонечко і сніговик тане. І дитина розслабляється.
  • Очищення. Сонечко чи вода проходить (із нашими торканнями) по тілу зверху донизу – і змиває, освітлює все, що напружує, лякає, заважає.
  • Можна робити масаж типу: «Рейки, рейки, шпали, шпали…».
  • Якщо дитина в стресі, торкаємося тільки частин тіла, закритих одягом. Наші доторки – не поверхневі, не лоскочуть, а трохи проминають. Дитина може якусь гру просити повторювати багато разів, то значить ця гра для неї найтерапевтичніша, – говорить Світлана Ройз.

Діти, які зростають під час війни, залишаються дітьми. І ми – дорослі  – повинні зробити все можливе, щоб війна не позбавила їх можливості сміятись і грати. Показуйте їм свою любов та підтримку кожної миті – нехай сяють усмішки на обличчях українських діток!

Популярні пости

Вибачте. Даних поки немає.