Аби захистити свою честь і гідність житель одного із сіл Славутської ТГ звернувся до місцевого бюро правової допомоги. Його односельчанка постійно зводила на нього наклеп та поширювала селом плітки.
За підтримки юристів чоловік звернувся до суду.
Неправомірні дії відповідачки завдали нашому клієнтові моральної шкоди: моральні страждання, переживання, порушення душевної рівноваги. Чоловіка принизила та образила і неправдива інформація, і те, що про це знали його односельчани, – каже юристка Ірина Панасюк, начальниця відділу “Славутське бюро правової допомоги”.
У суді свідки підтвердили й те, що відповідачка поширювала чутки про свого односельця, і те, що ці чутки були неправдивими.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, – звернулась до суду Ірина Панасюк. – Разом з тим, згідно з ст. 68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Суд частково задовольнив позов чоловіка, стягнувши моральну компенсацію із відповідачки. Нині, за три місяці після суду, чоловік розповідає: сусідка з моменту суду його більше не турбує.
Довідка:
Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” №1 від 27 лютого 2009 року, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria)).