Разом з благодійним фондом “Family.UA” ми говоримо про тих, завдяки кому Україна є – наших Оборонців – Героїв поряд з нами. Сьогодні розповідаємо про Захисника Олега Манжуру, родом із Старокостянтицівщини, що на Хмельниччині.
До повномасштабного вторгнення Олег Манжура працював у Києві ювеліром. А через тиждень після повномасштабного вторгнення пішов до Національної гвардії добровольцем. З червня 2023 воює у складі бригади оперативного призначення, командиром штурмового відділення. За захист України має дві державні нагороди.
Олег Манжура родом із села Заставці, що на Старосинявщині, де і живе донині його бабуся. У столиці ж вивчився на ювеліра та залишився там працювати.
- З дитинства мріяв стати ковалем, робити мечі, ножі всілякі для самураїв. Подумав, що ювелірна справа схожа на це, але більш прибуткова. Тож, займався нею вісім років — починаючи з 2015. Найбільше мені подобалося виготовляти ексклюзивні вироби, — розповідає нацгвардієць.
Зі слів Олега, він до останнього не вірив, що буде війна. У свої 23 роки хлопець впевнено стояв на ногах і не хотів навіть думати про війну.
- Ми перед вторгненням якраз на роботі сперечалися з колегами, і я говорив їм: “Та що ви переживаєте, все буде добре”. У мене тоді зарплата була 60 тисяч. На той момент, це були непогані гроші. І в мене було все чудово, — згадує теперішній військовий.
Олег Манжура з перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до війська. Зараз служить у штурмовій бригаді Нацгвардії України. Першого березня 2022 року, маючи улюблену роботу, яка приносила йому гарні заробітки, Олег уже стукав у ворота військової частини. До рішення взяти до рук зброю, каже, спонукали події в Ірпіні та Бучі.
- Вважаю, люди цивільні не повинні таке переживати, тому потрібно боротися з цією навалою. Цілий рік я провів у межах київського гарнізону — займалися охороною важливих об’єктів, фільтрацією диверсійно-розвідувальних груп, — розповідає нацгвардієць.
Минулого року хлопець добровільно перевівся до штурмової бригади Нацгвардії “Спартан” і на початку 2023 уже воював у Бахмуті.
- Я тоді особливо навіть не розумів, куди ми їдемо. На першому ж бойовому виході у нас був поранений. Я йому накладав турнікет. Нас оточили вороги. Там, в Бахмуті, відстань до них – мінімальна. Бої йшли 20-25 метрів, – розповідає Олег.
Вже у Бахмуті хлопець отримав поранення від уламків гранати. Від гіршого врятувало спорядження.
- Один осколок потрапив в ногу, інший прошив кінчик носа. Декілька уламків застрягло в шоломі, декілька — в спорядженні. Я майже добу тримався з пораненням, поки нас не забрали. Чотири контузії отримав. Це ті, які задокументовані, — каже нацгвардієць.
З травня 2023 штурмове відділення, у якому Олег Манжура є командиром, бере участь у контрнаступі на Запорізькому напрямку.
- П’ятого травня, якраз на моє день народження, ми невеликою групою поїхали займати нові місця дислокації у Запорізькій області. У серпні ми висунулися в Оріхів. Брали участь у боях під Роботино. Дуже напружених, дуже важких особисто для мене, тому що майже у кожен бойовий вихід я був задіяний, — розповідає Захисник.
Воїн нагороджений медаллю “За доблесть” та відзнакою президента “Захисник Вітчизни”.
Після перемоги, ділиться планами, залишатися військовим не збирається, мріє повернутися до ювелірної справи.
