Понад рік Шепетівський район у стані карантину – жорсткого, адаптивного, знову жорсткого і знову адаптивного. На фоні соціальної нестабільності, хвилювань за своє та здоров’я близьких більшість з нас у критичному емоційному стані.
– Пів року тому у мене сталась панічна атака, мені здавалось, що світ довкола звужується і мені нічим дихати, – розповідає наша читачка.
Під час карантину у світі зріс рівень тривожності, стресу та відчуття “домашньої пастки” (емоційне, фізичне домашнє насилля). Науковці з університету Чемпена (США), опитавши понад 4000 реципієнтів, зауважують, що у 61% людей зріс рівень психічної напруги.
Таку ж ситуацію щодо збільшення динаміки загальної тривожності декларують у ВООЗ.
COVID-стрес. Чи є він поруч?
Британський психолог доктор Стівен Тейлор написав та випустив друком книгу “Психологія Пандемії”. Її тираж вийшов напередодні ситуації у Китаї. Науковець говорить, вивчав досвід попередніх пандемій та карантинів, враховують попередження вірусологів, розумів, що наступна глобальна інфекція може бути скоро, проте, не очікував, що настільки.
Уже в інтерв’ю автор говорить про, так званий, синдром COVID-стресу. Він може проявлятись у трьох аспектах:
- Страх самому захворіти на COVID (боязнь контакту з поверхнями, що можуть бути переносниками);
- Страх економічнх та соціальних наслідків пандемії;
- Ксенофобія. Страх того, що чужий принесе тобі хворобу. Звідси підвищена агресивність тощо.
Дзинь. Дзинь. Дзен. Чи є доставка спокою?
Як же впоратися? Ми запитали наших читачів у фейсбук та проконсультувались із психологами.
Наші фейсбук-друзі, опираючись на власний досвід, говорять, що намагаються не реагувати на “соціальний негатив пандемії”.
Дехто почав більше цінувати живе спілкування, зважив на справді вагомі речі: здоров’я, батьків, дітей, друзів. Почали більше задумуватись про правила безпеки: миття рук, санітайзер тощо.
Проте є й ті, хто під час пандемії почувається незатишно.
– Найбільше паніку викликають ті ситуації, котрих ми не розуміємо. Тому у нинішній ситуації паніка закономірна. Але це не означає, що виходу немає. Найкращі ліки проти паніки – це щодня робити маленькі справи, які ви контролюєте, – коментує арт-терапевтка Валентина Бас. – Саме вони даватимуть опору і впевненість у завтрашньому дні. І, звичайно, виконувати рекомендації щодо збереження здоров’я.
Окремо слід попіклуватись про своїх дітей, адже вони теж лишаються вдома. Їм “Не можна!” багатьох звичних речей: обіймів, ігор з друзями, ходити до школи, потрібно носити маски.
– Оскільки, лише психічно здорова людина може протистояти зовнішнім подразникам та сприймає це як виклики життя….Тому не слід панікувати – слід діяти, – говорить дитяча психологиня Марина Лебідь. – Особисто для себе виробила правила здорового сну, спілкування з моїми ресурсними подругами, обмеження інформаційного тиску і творчість разом з моїми синочками у всіх її проявах. Щодо дієвих способів самолікування та переключення, то у кожного буде свій. При чому, бажано знайти кілька способів і записати їх на видному для себе місці.
Убезпечивши своє моральне здоров’я, дуже важливо потурбуватись про малечу. Разом із дітьми можна проводити цікаві експерименти з вирощення кристалів солі, грати відеоігри (а чому ні?), спробувати йогу чи малювати (малюк художник – ви його натурниця, що спить:))
З малюками влаштувати ляльковий театр, гуляти в парку чи лісі та ще багато-багато активностей.
Якщо ви не в силах впоратися з моральним тиском, спричиненим пандемією, зверніться до фахівців проєкту MH4U, який підтримує психологічне здоров’я. «Телефон довіри 1558» діє цілодобово, кваліфіковані психологи можуть надати підтримку у ситуаціях тривожності, спричиненими ковід.