Володимир загинув 3 липня 2014 року. Біля міста Миколаївка Слов’янського району у БТР, яким рухався Володимир, поцілив ворог із ручного протитанкового гранатомета. Воїнові було 22.
Володимир Чепелюк народився на Ізяславщині у селі М’якоти. Фах військового вибрав свідомо. Після 9-го класу вступив до військового ліцею в Острозі.
Згодом, після проходження строкової служби за призовом пішов на військовий контракт. Там Володимир пройшов ретельну підготовку в Україні, Литві та Німеччині. А з перших днів війни на Сході він боронив Україну на кордоні із ворогом.
У роковини загибелі Володимира його мама написала синові вірш:
Рідненький мій сину веселим рухливим сміливим хлопчиною швидко зростав. Закінчив навчання й за покликом серця сміливим солдатом – десантником став. Та доля нелегка для тебе дісталась – війна в Україну безглузда прийшла. Хай проклятий буде, хто всім цим керує, бо смерть невблаганна тебе там знайшла. Таким молоденьким ти ліг в домовину, додому маленька бумажка прийшла, А там написали, що син наш рідненький сміливо загинув в страшному бою. Сміливим солдатом, безсмертним героєм, бо він захищав там Вітчизну свою. Заплакали очі, закричало серце, заплакали квіти, що квітли в саду. Тебе, мій рідненький, ми вже не зустрінем, не прийдеш ніколи в домівку свою… Шість років минуло як ти у могилі, як сонце для тебе не світить уже, натомість зростає нове покоління, і смерть твоя, рідний, їх всіх береже. Дівчата приходять і квіти приносять, кладуть на могилу і мовчки стоять. Не будеш ти, сину, дружити вже з ними. Натомість для тебе лиш свічки горять. Пробач, мій рідненький, що ти з нами не разом, що ніколи ми більше не стрінем тебе. Спочивай, дорогенький, хай Ангел Господній крилом своїм дужим тебе обійме…