Уявіть вечір у звичайній українській квартирі. Лунає сирена. Мати бере на руки сина чи доньку і поспішає до укриття. Але це не просто «швидко взутися і вийти». У дитини — інвалідність. Кожен рух дається важко, кожен спуск сходами перетворюється на випробування, а кожна тривога — це сильний стрес, який може звести нанівець місяці реабілітації.
А де в цей час батько? Він на фронті. Захищає країну, але думками — поруч із родиною, там, де його дитина і дружина щодня залишаються сам на сам із труднощами.
Чому це важливо саме зараз?
У законодавстві існує несправедлива прогалина. Батько-військовий часто не має права на демобілізацію для догляду за дитиною з інвалідністю, якщо в дитини є мати. Водночас виховання такої дитини під час війни — це надзвичайно складне завдання для однієї людини. Йдеться не про зручність, а про виживання родини та право дитини на підтримку обох батьків.
Законопроєкт №15057 покликаний змінити цю ситуацію. Це рішення про:
- інтереси дитини, яка потребує повноцінної реабілітації та турботи обох батьків;
- справедливість для військових, які мають право бути поруч із дитиною у найскладніший час;
- людяність, адже неможливо вимагати від матері впоратися з усім наодинці.
Як можна допомогти?
Потрібно лише кілька хвилин:
- Перейти за посиланням на петицію.
- Підписати її через зручну ідентифікацію.
- Поширити цю інформацію.
Кожен підпис — це реальний крок до змін. Це можливість для батька бути поруч із дитиною, яка цього потребує найбільше.
Ми закликаємо підтримати законопроєкт №15057 і визнати його невідкладним. Наші Захисники мають знати: держава не залишає їхні родини наодинці з труднощами.
АКТИВНЕ ПОСИЛАННЯ ТА ПЕТИЦІЮ — ТУТ
Поширюйте цю інформацію. Разом ми можемо бути почутими.
