Проблема виховання дітей та відносин із батьками вже давно є актуальною не тільки в Україні, а й в світі. Саме тому створені спеціальні служби, які контролюють ці відносини, а також займаються вихованням дітей, якщо батьки на це не спроможні. Портал «Хмельниччина Північ» поспілкувався з Катериною Василівною Купрацевич, яка є начальницею служби у справах дітей Шепетівської міської ради.
– У нас є два напрямки роботи. Перший – це соціальний захист дітей, а другий – профілактика дитячої злочинності та правопорушень, бездоглядності та безпритульності. У Шепетівці вже більше двох десятків років за ініціативи служби у справах дітей та підтримки депутатського корпусу міської ради діє програма “Діти Шепетівки”, яка оновлюється кожні п’ять років. Саме в ній описані всі наші заходи щодо неповнолітніх, закладені кошти з міського бюджету на їх реалізацію, – розповідає Катерина Василівна.
Одним із основних напрямків роботи на сьогодні є захист прав та інтересів дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах та зазнають домашнього насильства. Тобто, якщо батьки вживають алкоголь, наркотики, ведуть аморальний спосіб життя, ухиляються від виконання батьківських обов’язків – вони не можуть нормально виховувати дитину.
Такі сім’ї спочатку потрібно виявити. Допомагають нам в цьому наші партнери: Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, заклади освіти, лікарняні заклади, працівники районного управління поліції, а також небайдужі громадяни.
Спеціалісти проводять профілактичну роботу з батьками, ставлять виявлених дітей на облік, а вже потім, якщо це необхідно, ініціюють відібрання дітей з сім’ї або позбавлення батьків батьківських прав.
– Сьогодні на обліку служби перебувають 27 дітей із 17 сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Це сім’ї, у яких батьки просто ухиляються від виконання своїх обов’язків, а також ті, які постраждали від насильства, – повідомляє пані Катерина. – Тільки в цьому році подано вже три позовні заяви до суду щодо позбавлення таких батьків батьківських прав.
Пріоритетним на сьогодні є виховання дітей в біологічній родині. Тому працівники служби у справах дітей разом з фахівцями з соціальної роботи намагаються виправити поведінку батьків і деякі з них дійсно стають на шлях змін. Але, на жаль, іноді доводиться влаштовувати дітей у заклади інституційного догляду, центри соціально-психологічної реабілітації, що відбувається лише в крайній необхідності. В інших випадках для дитини шукають нову благополучну сім’ю. Тих, хто замінить малюкові маму і тата.
– В Україні існує таке поняття як «соціальна сирота» та «біологічна сирота». Соціальна – це коли при живих батьках у дитини немає абсолютно ніякої від них підтримки та опіки, а біологічна – коли батьки вже пішли з життя, а дитина залишилась сама. Ми намагаємося надавати дітям відповідний супровід у всіх випадках, навіть після того, як вони опиняються у дитячому будинку, під опікою чи у прийомній сім’ї, – додає Катерина Купрацевич. – На обліку служби у справах дітей перебуває 100 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у т.ч. 24 – прибулих до нашої громади з інших регіонів. Наші спеціалісти контактують з ними і стежать за рівнем їхнього життя у сім’ях різних категорій.
Наразі пріоритетним є влаштування дітей до сімейних форм виховання. У Шепетівській міській територіальній громаді функціонує 4 прийомні сім’ї, у які влаштовані 11 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 75 дітей цієї категорії проживають в сім’ях опікунів та піклувальників.
У сім’ї усиновителів влаштовано 37 дітей. Коли дитина влаштовується у дитячий будинок чи в інший спеціалізований заклад, то вона позбавляється батьківської опіки остаточно. Виходячи з такого закладу повнолітнім громадянином, ця людина не має навичок, які могли б їй привити в сім’ї. Тому служба намагається влаштовувати таких дітей саме в сім’ю.
– Починаючи з 2006 року, сім’ї, які беруть на виховання прийомних дітей, держава забезпечує належним фінансуванням. На дитину виплачується два з половиною прожиткових мінімуми, – коментує Катерина Купрацевич. – Але, попри все, рідна сім’я для дитини є рідною, дуже прикро і болісно бачити, коли батьки, у яких є всі можливості та здоров’я для виховання потомства, просто відмовляються від своїх дітей, щоб вести антисоціальний спосіб життя.