Емоційно холодні діти “дощу”, що уникають спілкування, мають труднощі з вербальною та невербальною комунікацією.
Аутизм. Вперше цей термін вжили у 1908 році. Тоді Ойген Блейлер так описував “втечу від соціального життя” як контекст психічного відхилення. Уже в 1943 році інший вчений, Лео Каннер, виокремить аутизм, як самостійну площину. Тоді це вважали хворобою. Зараз порушення емоційного спектру або “занурення в себе” можна за умови раннього діагностування перетворити на алгоритм для комфортного життя у суспільстві. Тому щорічно 2 квітня на міжнародному рівні закріплений Всесвітній день розповсюдження інформації про проблему аутизму.
Цим питанням займаються корекційні психологи та педагоги. У громадах працюють інклюзивно-ресурсні центри.
Інклюзивно-ресурсний центр у Шепетівці діє з 2018 року та надає психологічну допомогу, зокрема, і діткам з аутизмом.
– Це питання сьогодні стоїть особливо гостро, – коментує керівниця закладу Олена Колісецька. – Якщо, наприклад, три роки тому у Шепетівці було п’ятеро дітей з аутизмом, – говорить пані Олена, – сьогодні їх – 45.
І це лише офіційна статистика, адже є багато випадків, коли аутизм у дитини не виявляють, або батьки відмовляються миритись з таким діагнозом.
– І це дуже прикро, – зізнається Олена Колісецька, – адже раннє виявлення – запорука того, що дитина зможе соціалізуватись та взаємодіяти з суспільством у майбутньому.
Пані Олена пояснює: такі діти живуть у своєму мікросвіті і не потребують нікого поруч.
– Вони не просяться до нашого світу. Наше завдання – потрапити до них та витягнути їх у соціум, – говорить психологиня. – У майбутньому доросла людина з аутизмом, за умови раннього виявлення хвороби та соціалізації, зможе спілкуватись з людьми.
Чим раніше, тим краще, з досвіду знає пані Олена. У Європі та США діагностику проводять у віці 2-3 місяців від народження дитини. В Україні це може затягнутись до 2-3 років.
Оскільки є надважливим діагностувати та почати реабілітацію дитини до 5 років, у Шепетівці на всіх рівнях намагаються допомогти малечі з соціалізацією.
– У нас укладена угода на співпрацю з сімейними лікарями, – говорить Олена Колісецька. – Також на базі дитячих садочків №2, 7 та 9 діють інклюзивні групи, а школі-гімназії – інклюзивні класи. Якщо дитина потребує індивідуального підходу, з нею працюють у форматі педагогічного патронату.
Окрім того, культурним та соціальним розвитком дітей на Шепетівщині опікується ГО “Діти Сонця”. Її очільниця Людмила Наумець говорить, що три із шести мам-засновниць організації – матері дітей з аутизмом.
– У докарантинний період у нас відбувалось дуже багато заходів для дітей, – розповідає пані Людмила, – дітки, зокрема, з аутизмом є їх активними учасниками. За винятком концертів із гучною музикою, де окремим дітям могло бути некомфортно, малеча брала участь скрізь.
“Діти сонця” надають підтримку та сприяють культурному розвитку малечі з усього Шепетівського району. Всього в організації близько 30 сімей з Шепетівщини, Ізяславщини, Славутчини.
Головне, як переконані й професійні психологи, так і батьки діток-аутистів, щоб суспільство було добрим та толерантним до людей, не зовсім схожих на інших. Кожна особистість має право на повагу, підтримку та розуміння.
Головне фото: ВВС.
