Село Полянь у Крупецькій ТГ – одне із найдавніших поселень нашого регіону. Археологічні знахідки, виявлені на цій території, датуються неолітом. Також археологи знаходили тут і рештки трипільської культури.
Ця ідея закодована у геральдиці села. Трипільське коло з безкінечниками в оточенні дубових листів – “поляна” серед лісу. Блакитна хвиля символізує річку Горинь. А срібне коло – символ виробництва паперу.
Будучи частиною майна князів Острозьких, Полянь згодом перейшла до князів Яблуновських. А 1856 року маєтність Поляні та Комарівки продали з публічного торгу в Санкт-Петербурзькій опікунській раді. Його придбала графиня Наталія Павлівна Зубова.
Сама Зубова, придбавши декілька поселень на півночі сучасної Хмельниччини, майже і не була в своїх володіннях – діяла через “повірених”.
За володіння Наталі Павлівни у 1856 році, згідно з даними у Кривинському церковно-приходському літописі, почали спорудження паперового заводу. Вже в 1895 році дерев’яна будівля згоріла. Пожежу пов’язують із гасовими лампами, якими освітлювали приміщення. Тому у період із 1900 по 1901 рік будують нову – кам’яну фабрику.
– Механізми приводилися в рух парою та водою. Їх потужність приблизно на 1910 рік становила 130 кінських сил, – пише Тарас Вихованець.
Зараз на місці колишньої фабрики знаходиться святе Покровське джерело, що є символічним, адже свій день громади Полянь відзначає саме 14 жовтня – на Покрову.
– Силами та фінансами громади ми реконстуювали простір довкола джерела, – розповідають у сільській раді, – організували зручний під’їзд та парковку. В період Водохреща, коли віряни занурюються у воду, можна скористатись роздягальнями. А влітку для очищення води в міні-басейні плавають амури.
Цьогоріч на Покрову біля джерела зібрались жителі громади, аби святковим молебнем відзначити День Села.
– Ми молимось за благополуччя нашої громади та її розвиток, – розповідає голова Крупецької ТГ Валерій Михалюк. – У молитві схиляємо голови за кожного воїна, що боронив та боронить наш край на війні із Росією. Вшановуємо тих, хто за мир віддав свої життя.
Після молебню присутні вирушили до поховань, аби віддати шану полеглим землякам.
