У Шепетівському районі є кілька місць, де фотоапарати перестають працювати, з’являються темні силуети, а в туристів від історій про ці місця кров холоне в жилах. Де саме на Шепетівщині шукати привидів, містичні явища та історії проклятих скарбів розбиралися журналісти порталу «Хмельниччина Північ».
Ізяславський проклятий скарб
В Ізяславі побутує легенда, що глибоко під містом лежать давні та прокляті скарби. Згідно з оповідями, коли скарби знайдуть, то місто згорить вщент. Місцеві старожили кажуть, що в давні часи, коли в Ізяславі ще правили князі, з’явився в місті дивний дідок, який запропонував місцевій княгині угоду.
Він розповів, що покаже місце дорогоцінного скарбу, але, коли його віднайдуть і відкопають, місто згорить. Проте скарб буде таким дорогим, що втричі перекриє вартість усіх збитків і можна буде збудувати нове та набагато красивіше місто.
Княгиня повірила діду, найняла працівників, які почали копати у вказаному місці. Тоді в Ізяславі почалися сильні пожежі. Чим глибше копачі занурювалися в землю і наближалися до скарбу, тим частіші і жахливіші пожежі ставалися в місті. Врешті княгиня вирішила припинити розкопки, разом із тим зник і дідок.
Сьогодні жителі Ізяслава вважають, що великий скарб, хоч і частково, але повернувся в місто.
– Кілька років тому до нас привезли копію Пересопницького Євангелія – найбільшу святиню для нашого краю, – розповідає житель міста Віктор Кучерчук. – І коли вона перетнуло межу міста, під час урочистостей, поблизу будинку культури, справді виникла велика пожежа. Отже, пророцтво збулося і найбільший скарб Ізяслава повернувся до його жителів, проте, місту вдалось вціліти.
Містика Синютського лісу на Білогірщині
Синютський ліс, який розкинувся на Білогірщині, має немало своїх легенд та навіть свідчень паранормальних явищ. Часто сюди приїжджають туристи та науковці, які шукають скарби, адже раніше тут стояв замок князя Синюти.
Люди, які вирішили прогулятися лісом, чи пошукати якісь залишки князівського замку, часто помічають дивні явища. Наприклад, фотоапарати відмовляються працювати, а фотографії стають просто безколірними. Також тут легко заблукати. Мандрівники кажуть, що годинами шукали стежку, яка мала б бути недалеко, але знайти її не могли.
Крім того, поблизу лісу без будь-якої причини часто ламаються автомобілі.
У селі Гулівці, розташованому поблизу цього лісу, селяни часто згадують про багаті скарби, заховані під землею на пагорбах, де, за переказами, стояв замок.
Колись тут від замку до Корницької ратуші взимку підвішували міст, виготовлений з бичачих шкур та мотузків. Пани любили забавлятися, катаючись мостом на санях, у які впрягали собак.
Також розповідають, що князь хотів побудувати тут церкву, тому збирав золото і дорогоцінні речі. Невідомо, що сталося у ті далекі часи, але двісті років тому князі залишили замок і втекли. Синюта ж прокляв закопаний скарб словами: «Та людина, яка з недобрими намірами відкриє вхід до скарбу, відкриє і смерть для всіх навколишніх сіл на десятки кілометрів».
Місцевий житель Василь Гаврилюк розповідає:
– Колись в давнину тут жили дуже багаті князі. Але сталось так, що однієї ночі вони поспіхом покинули свій маєток. Кажуть, що князь закопав скарб і обіцяв повернутися за ним, але так і не повернувся. Не знає ніхто, чому так екстрено князівська родина втекла з замку, але й сьогодні в тому лісі страшно навіть вдень. Всяке можна побачити і почути.
Привиди старого млина на Славутчині
У селі Клепачі, що неподалік Славути, як старий дідуган, розташований дерев’яний вітряк. Він стоїть тут ще з минулого століття. Донедавна млин навіть молов борошно, а зараз є унікальною пам’яткою етнічної історії українців. Зокрема, на Хмельниччині залишилось лише два таких велетні і обидва недалеко від Славути.
На гербі села Клепачі зображений саме вітряк, адже він був чи не найромантичнішим і водночас наймістичнішим місцем у цьому регіоні. Колишній староста села Анатолій Клімчук розповідає:
– Тут в давні часи призначали побачення, працювали селяни. Чи не кожен із них побував біля вітряка, адже раніше борошно мололи тільки тут. З іншого боку, це місце було трохи паранормальним. Взагалі, кожен вітряк має якусь стародавню містику. Часто місцеві жителі, які з різних причин увечері проходили повз вітряк, чули як всередині хтось, чи щось ходить, а також точиться робота. Сміливці, які наважувались зайти всередину, бачили, що нікого там немає.
Є й ще містичніші перекази містян.
– Казав ще мій дід, що там деколи вночі чорти муку мелять. Хоча нащо їм та мука? – сміється місцевий житель пан Петро.
Дивних та водночас неймовірно цікавих місць на Шепетівщині вдосталь. Тож, на допитливих мандрівників чекають цікаві пригоди й оповіді про цей мальовничий край.
