Різниця ментальності країн-учасниць Другої світової війни яскраво характеризується двома фразами “Ніколи знову” і “Можем повторить”. У той час, як Європейські країни та весь світ 8 травня, у День пам’яті та примирення, вшановують загиблих у роки війни, у росії 9 травня влаштовують масові гуляння із переодяганнями, маршами, парадами та п’янками. Отож, що вшановуємо ми, що святкують вони та як росія приписала собі перемогу і тепер вміло маніпулює своєю міфотворчістю?
Як у роки Другої світової росія вкрала в України Україну
Війна розпочалась для України у березні 1939 року, коли союзники нацистів – угорській війська, вторглись на територію Карпатської України, яка лише напередодні проголосила свою незалежність.
– Це був перший бій з нацистами у Європі. Від 2 до 6,5 тис. людей, що стали на захист української державності, загинули ще до початку Другої світової, – пишуть Texty.org.
Після чого українців прийшли “рятувати” радянські війська.
– З вересня 1939-го до червня 1941-го радянська влада депортувала 1,17–1,25 млн (за різними оцінками) мешканців новоприєднаних до СРСР територій на Заході України. Мільйони українців воювали у лавах Червоної армії та армій союзників, близько сотні тисяч виборювали власну незалежність у складі ОУН-УПА. Українською землею пройшлися фронти: спочатку з заходу на схід, потім зі сходу на захід, руйнуючи все на своєму шляху, – пишуть Texty.org.
Радянський союз використовував солдатів, як гарматне м’ясо. Ці роки стали одними із найбільш кривавих у нашій історії.
− Друга світова війна тривала 6 років і один день − з 1 вересня 1939 року по 2 вересня 1945 року, – розповідає український історик, завідувач відділу науково-просвітницької роботи Національного музею історії України у Другій світовій війні Дмитро Гайнетдінов. – Раніше людство знало і столітню війну, і тридцятилітню. Однак, саме ця була наймасштабнішою і найкровопролитнішою в нашій історії. Кривавий рахунок Другої світової війни найкраще ілюструють цифри.
У підручниках історії із радянським наративом традиційно йдеться про те, що в той період воювали дві сторони – союз та нацисти. Ще – міф про те, що Гітлер, як уособлення цього, був найбільш заклятим ворогом СРСР.
– Упродовж десятиліть громадян колишнього СРСР переконували, що СРСР і гітлерівська Німеччина були заклятими ворогами. Але факти доводять протилежне: майже до самого початку війни обидві країни тісно співпрацювали. 23 грудня 1939 року «Правда» опублікувала телеграми Гітлера та Ріббентропа, у яких вони сердечно вітають Сталіна із 60-річчям. Сталін відповів: «Дружба народів Німеччини та Радянського Союзу, що була скріплена кров’ю, має усі підстави бути довгою та міцною».
– З перших днів Другої світової війни СРСР підтримував агресора. Наприклад, 1 вересня СРСР надав у розпорядження Німеччини радіостанцію в Мінську, яка виконувала роль радіомаяка для наведення бомбардувальників «Люфтваффе» на польські міста. 17 вересня Сталін повідомив німецького посла, що Червона армія розпочинає окупацію Польщі. Того ж дня радянські війська зайняли Тернопіль та Рівне, наступного — Коломию, Станіславів (тепер — Івано-Франківськ) та Луцьк. 22 вересня 1939 року під час передачі радянській стороні Бреста було проведено спільний військовий парад. У церемонії взяли участь підрозділи моторизованого корпусу Вермахту під командуванням Гайнца Ґудеріана та окремої танкової бригади Червоної армії на чолі з Семеном Кривошеїним, – пише кореспондент Армія.інформ Сергій Зятьєв.
Єдине, в чому точно протистояли криваві вожді, – українські землі. Адже їх потребували і совіти, і німці.
– Гітлер, як і Сталін, бачив в Україні геополітичний актив, а населення республіки сприймав, як інструмент обробітку землі, який можна, за потреби, замінити або просто зігнорувати, – пише Тімоті Снайдер, професор історії Єльського університету в США, у своїй книжці «Криваві землі: Європа поміж Гітлером і Сталіним». – … Україна годувала й прикривала Російську РСФСР і решту Радянського Союзу. Гітлер мріяв про щедрі українські ґрунти й вважав, що німці на цій землі добуватимуть більше, ніж радянська влада.
Наступальні операції на українських територіях тривали впродовж 680 днів. За цей час загинуло щонайменше 3,5 млн воїнів радянської армії.
40% від матеріальних втрат СРСР у Другій світовій війні становили збитки України, це 285 млрд карбованців, що тоді було еквівалентно 100 млрд доларів.
700 міст та 28 тис. сіл зруйновано в Україні.
45,1% житлового фонду зруйновано або виведено з ладу.
1,8 млн житлових будинків у селах зруйновано.
10 млн осіб залишилися без даху над головою після закінчення війни.
Також знищено:
- 5,6 тис. мостів;
- 1,916 залізничних станцій;
- 33 тис. навчальних закладів;
- 16 тис. підприємств;
- 18 тис. медзакладів;
- 19,2 тис. бібліотек.
До росії в часи війни з України безповоротно евакуювали 550 найкращих підприємств. Значними були і втрати потужностей житлово-комунальної системи.
Аби спинити німецький наступ, радянські спецслужби не гребували нищеннями українських об’єктів та масовими убивствами людей. Згодом це “списали” на німців.
– Радянські люди свято вірили у цю казку, автори якої стверджували, що гітлерівці практично висадили в повітря Хрещатик, знищивши десятки будинків, зокрема, й історичних пам’яток, у центрі міста. Насправді це зробили радянські війська за допомогою радіокерованих фугасів. Вибухи на Хрещатику сталися 24 вересня, почалися величезні пожежі. Німці намагалися їх гасити, протягнувши шланги до Дніпра і качаючи воду. Однак, радянські підпільники їх перерізали. Всього в районі Хрещатика стараннями чекістів було зруйновано понад 300 будинків, через що тисячі киян залишилися без даху над головою. А хто підірвав Дніпрогес, внаслідок чого під дніпровською водою загинули близько 100 тисяч мирних жителів навколишніх сіл та червоноармійців, які відступали? Співробітники НКВС. Мета — завадити швидкому наступу Вермахту. Німці ж втратили менш, ніж 2 тисяч вояків.
Як росія вкрала у світу перемогу
Радянський союз і його правонаступниця росія абсолютно нівелюють внесок будь-кого іншого у Другій світовій. Так з’явився міф про “велику вітчизняну війну” і день перемоги 9 травня. Звідки взялась ця дата?
Донедавна розбіжність у датах 8 та 9 травня пояснювали тим, що ніби-то акт про капітуляцію Німеччини антигітлерівська коаліція прийняла за центрально-європейським часом 8 травня о 23:01, коли у москві на календарі вже було 9 травня 00:01 ночі. Це – радянський міф.
– Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини у Реймсі підписали о 02:41 7 травня 1945 року. На церемонії підписання була присутня група журналістів. Проте, на вимогу представника СРСР генерала Івана Суслопарова, США і Британія погодилися відкласти публічне оголошення про капітуляцію, щоб Радянський Союз міг підготувати другу церемонію капітуляції в Берліні, – розповідає кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту історії України НАН України Яна Примаченко.
 |
Однак, ця подія, попри вказівку для тогочасних медіа – не розголошувати цю інфомацію, набула розголосу. Це розлютило Сталіна, який почав спершу забороняти своєму генералові щось підписувати, а потім “наїхав” на союзників, вимагаючи анулювати цей акт.
У цій вимозі йому відмовили і прем’єр Великої Британії Вінстон Черчилль, і президент Сполучених Штатів Гаррі Трумен. Черчилль пояснив, що від нього буде вимагати інформації парламент. Трумен заявив, що прохання Сталіна надійшло до нього занадто пізно та скасувати оголошення Перемоги неможливо.
– Договір, підписаний у Реймсі, не можна скасувати, але його не можна і визнати. Капітуляція повинна бути здійснена як найважливіший історичний акт і прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла фашистська агресія, — в Берліні, і не в односторонньому порядку, а обов’язково верховним командуванням всіх країн антигітлерівської коаліції, – сказав Сталін.
Так підписали вже другий Акт про капітуляцію в Берліні, який майже дослівно повторював текст першого.
– Карлсхорстський акт підтвердив час припинення вогню, вказаний у Реймському акті — 8 травня о 23:01 за центральноєвропейським часом.
 |
| Начальник штабу союзників в Європі американський генерал-лейтенант Беделл Сміт (Walter Bedell “Beetle” Smith, 1895 – 1961) підписує акт капітуляції Німеччини в Реймсі 7 травня 1945 року. |
У союзі 9 травня визначили днем перемоги. Однак, на фронті в той час ще тривали бої. Німці, не бажаючи здаватись у полон червоноармійцям, прагнули будь-що прорватись до західної зони окупації. З Праги нацистів остаточно вигнали 10 травня, а з Чехословаччини та Австрії – 19 травня.
Виконуючи взяті перед союзниками по антигітлерівській коаліції зобов’язання, 8 серпня 1945 року СРСР оголосив війну Японії. Ця війна розглядалася як пряме продовження і складова частина Великої вітчизняної війни. 2 вересня 1945 року, в день капітуляції Японії, Верховна Рада СРСР видала указ, яким назвала 3 вересня Днем Перемоги над мілітаристською Японією.
Уже згодом, поклавши до суті своєї ідеології комфортний міф про велику перемогу у Великій вітчизняній війні, радянська пропаганда “відрізала” незручні для себе роки, коли їх країна виступала агресоркою у війні, приписавши собі абсолютну перемогу та самостійно виписавши собі індульгенцію на майбутні злочини. Адже ця країні ніби-то перемогла нацизм. А всі, хто нині проти неї, – теж нацисти.
– Міфи про війну колишню стали зброєю у війні теперішній, – вважає історик Володимир В’ятрович. – Тому розвінчання цих міфів важливе, щоб зрозуміти, як було насправді, побачити справжнє обличчя однієї з найбільших трагедій у нашій історії.
Цьогоріч Український інститут національної пам’яті напередодні 8 травня презентував нове гасло – “Перемогли нацизм – переможемо і рашизм!”.
– Восьмий рік поспіль на державному рівні ми послідовно впроваджуємо європейський підхід до пам’яті про Другу світову війну. Для нас пам’ятні дні символізують не тріумф переможців над переможеними, а є нагадуванням про страшну катастрофу, яка стала можливою в результаті приходу до влади і змови двох тоталітарних режимів — нацизму і комунізму. Цього року Україна наближається до пам’ятних дат в умовах повномасштабної військової агресії росії, яка посягає на нашу незалежність і територіальну цілісність, на саме існування українців, намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки і загрожує миру у всій Європі. У 1939–1945 роках ворогом були нацисти, а сьогодні це рашисти — російська версія імперського націоналізму та фашизму. Тому традиційне гасло цих пам’ятних днів #ПамятаємоПеремагаємо цього року на державному рівні дещо видозмінене і звучить так: «Перемогли нацистів — переможемо і рашистів!» — йдеться в повідомленні.
Головне фото: Укрінформ