Четвер, 1 Грудня
Shadow
Головна » Актуально » » Пам’ятати – не святкувати: чому 8 травня і чому цей день – не свято

Пам’ятати – не святкувати: чому 8 травня і чому цей день – не свято

Пам’ятати – не святкувати: чому 8 травня і чому цей день – не свято

Різниця ментальності країн-учасниць Другої світової війни яскраво характеризується двома фразами “Ніколи знову” і “Можем повторить”. У той час, як Європейські країни та весь світ 8 травня, у День пам’яті та примирення, вшановують загиблих у роки війни, у росії 9 травня влаштовують масові гуляння із переодяганнями, маршами, парадами та п’янками. Отож, що вшановуємо ми, що святкують вони та як росія приписала собі перемогу і тепер вміло маніпулює своєю міфотворчістю?

Як у роки Другої світової росія вкрала в України Україну

Війна розпочалась для України у березні 1939 року, коли союзники нацистів – угорській війська, вторглись на територію Карпатської України, яка лише напередодні проголосила свою незалежність.

Це був перший бій з нацистами у Європі. Від 2 до 6,5 тис. людей, що стали на захист української державності, загинули ще до початку Другої світової, – пишуть Texty.org.

Після чого українців прийшли “рятувати” радянські війська.

З вересня 1939-го до червня 1941-го радянська влада депортувала 1,17–1,25 млн (за різними оцінками) мешканців новоприєднаних до СРСР територій на Заході України. Мільйони українців воювали у лавах Червоної армії та армій союзників, близько сотні тисяч виборювали власну незалежність у складі ОУН-УПА. Українською землею пройшлися фронти: спочатку з заходу на схід, потім зі сходу на захід, руйнуючи все на своєму шляху, – пишуть Texty.org.

Радянський союз використовував солдатів, як гарматне м’ясо. Ці роки стали одними із найбільш кривавих у нашій історії.

− Друга світова війна тривала 6 років і один день − з 1 вересня 1939 року по 2 вересня 1945 року, розповідає український історик, завідувач відділу науково-просвітницької роботи Національного музею історії України у Другій світовій війні Дмитро Гайнетдінов. Раніше людство знало і столітню війну, і тридцятилітню. Однак, саме ця була наймасштабнішою і найкровопролитнішою в нашій історії. Кривавий рахунок Другої світової війни найкраще ілюструють цифри.

У підручниках історії із радянським наративом традиційно йдеться про те, що в той період воювали дві сторони – союз та нацисти. Ще – міф про те, що Гітлер, як уособлення цього, був найбільш заклятим ворогом СРСР.

– Упродовж десятиліть громадян колишнього СРСР переконували, що СРСР і гітлерівська Німеччина були заклятими ворогами. Але факти доводять протилежне: майже до самого початку війни обидві країни тісно співпрацювали. 23 грудня 1939 року «Правда» опублікувала телеграми Гітлера та Ріббентропа, у яких вони сердечно вітають Сталіна із 60-річчям. Сталін відповів: «Дружба народів Німеччини та Радянського Союзу, що була скріплена кров’ю, має усі підстави бути довгою та міцною».

З перших днів Другої світової війни СРСР підтримував агресора. Наприклад, 1 вересня СРСР надав у розпорядження Німеччини радіостанцію в Мінську, яка виконувала роль радіомаяка для наведення бомбардувальників «Люфтваффе» на польські міста. 17 вересня Сталін повідомив німецького посла, що Червона армія розпочинає окупацію Польщі. Того ж дня радянські війська зайняли Тернопіль та Рівне, наступного — Коломию, Станіславів (тепер — Івано-Франківськ) та Луцьк. 22 вересня 1939 року під час передачі радянській стороні Бреста було проведено спільний військовий парад. У церемонії взяли участь підрозділи моторизованого корпусу Вермахту під командуванням Гайнца Ґудеріана та окремої танкової бригади Червоної армії на чолі з Семеном Кривошеїним, – пише кореспондент Армія.інформ Сергій Зятьєв.

Єдине, в чому точно протистояли криваві вожді, – українські землі. Адже їх потребували і совіти, і німці.

– Гітлер, як і Сталін, бачив в Україні геополітичний актив, а населення республіки сприймав, як інструмент обробітку землі, який можна, за потреби, замінити або просто зігнорувати, – пише Тімоті Снайдер, професор історії Єльського університету в США, у своїй книжці «Криваві землі: Європа поміж Гітлером і Сталіним». – … Україна годувала й прикривала Російську РСФСР і решту Радянського Союзу. Гітлер мріяв про щедрі українські ґрунти й вважав, що німці на цій землі добуватимуть більше, ніж радянська влада.

Наступальні операції на українських територіях тривали впродовж 680 днів. За цей час загинуло щонайменше 3,5 млн воїнів радянської армії.

40% від матеріальних втрат СРСР у Другій світовій війні становили збитки України, це 285 млрд карбованців, що тоді було еквівалентно 100 млрд доларів.
700 міст та 28 тис. сіл зруйновано в Україні.
45,1% житлового фонду зруйновано або виведено з ладу.
1,8 млн житлових будинків у селах зруйновано.
10 млн осіб залишилися без даху над головою після закінчення війни.

Також знищено:

  • 5,6 тис. мостів;
  • 1,916 залізничних станцій;
  • 33 тис. навчальних закладів;
  • 16 тис. підприємств;
  • 18 тис. медзакладів;
  • 19,2 тис. бібліотек.

До росії в часи війни з України безповоротно евакуювали 550 найкращих підприємств. Значними були і втрати потужностей житлово-комунальної системи.

Аби спинити німецький наступ, радянські спецслужби не гребували нищеннями українських об’єктів та масовими убивствами людей. Згодом це “списали” на німців.

Радянські люди свято вірили у цю казку, автори якої стверджували, що гітлерівці практично висадили в повітря Хрещатик, знищивши десятки будинків, зокрема, й історичних пам’яток, у центрі міста. Насправді це зробили радянські війська за допомогою радіокерованих фугасів. Вибухи на Хрещатику сталися 24 вересня, почалися величезні пожежі. Німці намагалися їх гасити, протягнувши шланги до Дніпра і качаючи воду. Однак, радянські підпільники їх перерізали. Всього в районі Хрещатика стараннями чекістів було зруйновано понад 300 будинків, через що тисячі киян залишилися без даху над головою. А хто підірвав Дніпрогес, внаслідок чого під дніпровською водою загинули близько 100 тисяч мирних жителів навколишніх сіл та червоноармійців, які відступали? Співробітники НКВС. Мета — завадити швидкому наступу Вермахту. Німці ж втратили менш, ніж 2 тисяч вояків.

Як росія вкрала у світу перемогу

Радянський союз і його правонаступниця росія абсолютно нівелюють внесок будь-кого іншого у Другій світовій. Так з’явився міф про “велику вітчизняну війну” і день перемоги 9 травня. Звідки взялась ця дата?

Донедавна розбіжність у датах 8 та 9 травня пояснювали тим, що ніби-то акт про капітуляцію Німеччини антигітлерівська коаліція прийняла за центрально-європейським часом 8 травня о 23:01, коли у москві на календарі вже було 9 травня 00:01 ночі. Це – радянський міф.

Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини у Реймсі підписали о 02:41 7 травня 1945 року. На церемонії підписання була присутня група журналістів. Проте, на вимогу представника СРСР генерала Івана Суслопарова, США і Британія погодилися відкласти публічне оголошення про капітуляцію, щоб Радянський Союз міг підготувати другу церемонію капітуляції в Берліні, – розповідає кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту історії України НАН України Яна Примаченко.

Однак, ця подія, попри вказівку для тогочасних медіа – не розголошувати цю інфомацію, набула розголосу. Це розлютило Сталіна, який почав спершу забороняти своєму генералові щось підписувати, а потім “наїхав” на союзників, вимагаючи анулювати цей акт.

У цій вимозі йому відмовили і прем’єр Великої Британії Вінстон Черчилль, і президент Сполучених Штатів Гаррі Трумен. Черчилль пояснив, що від нього буде вимагати інформації парламент. Трумен заявив, що прохання Сталіна надійшло до нього занадто пізно та скасувати оголошення Перемоги неможливо.

Договір, підписаний у Реймсі, не можна скасувати, але його не можна і визнати. Капітуляція повинна бути здійснена як найважливіший історичний акт і прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла фашистська агресія, — в Берліні, і не в односторонньому порядку, а обов’язково верховним командуванням всіх країн антигітлерівської коаліції, – сказав Сталін.

Так підписали вже другий Акт про капітуляцію в Берліні, який майже дослівно повторював текст першого.

Карлсхорстський акт підтвердив час припинення вогню, вказаний у Реймському акті — 8 травня о 23:01 за центральноєвропейським часом.

 Начальник штабу союзників в Європі американський генерал-лейтенант Беделл Сміт (Walter Bedell “Beetle” Smith, 1895 – 1961) підписує акт капітуляції Німеччини в Реймсі 7 травня 1945 року.

У союзі 9 травня визначили днем перемоги. Однак, на фронті в той час ще тривали бої. Німці, не бажаючи здаватись у полон червоноармійцям, прагнули будь-що прорватись до західної зони окупації. З Праги нацистів остаточно вигнали 10 травня, а з Чехословаччини та Австрії – 19 травня.

Виконуючи взяті перед союзниками по антигітлерівській коаліції зобов’язання, 8 серпня 1945 року СРСР оголосив війну Японії. Ця війна розглядалася як пряме продовження і складова частина Великої вітчизняної війни. 2 вересня 1945 року, в день капітуляції Японії, Верховна Рада СРСР видала указ, яким назвала 3 вересня Днем Перемоги над мілітаристською Японією.

Уже згодом, поклавши до суті своєї ідеології комфортний міф про велику перемогу у Великій вітчизняній війні, радянська пропаганда “відрізала” незручні для себе роки, коли їх країна виступала агресоркою у війні, приписавши собі абсолютну перемогу та самостійно виписавши собі індульгенцію на майбутні злочини. Адже ця країні ніби-то перемогла нацизм. А всі, хто нині проти неї, – теж нацисти.

Міфи про війну колишню стали зброєю у війні теперішній, – вважає історик Володимир В’ятрович. – Тому розвінчання цих міфів важливе, щоб зрозуміти, як було насправді, побачити справжнє обличчя однієї з найбільших трагедій у нашій історії.

Цьогоріч Український інститут національної пам’яті напередодні 8 травня презентував нове гасло – “Перемогли нацизм – переможемо і рашизм!”.

Восьмий рік поспіль на державному рівні ми послідовно впроваджуємо європейський підхід до пам’яті про Другу світову війну. Для нас пам’ятні дні символізують не тріумф переможців над переможеними, а є нагадуванням про страшну катастрофу, яка стала можливою в результаті приходу до влади і змови двох тоталітарних режимів — нацизму і комунізму. Цього року Україна наближається до пам’ятних дат в умовах повномасштабної військової агресії росії, яка посягає на нашу незалежність і територіальну цілісність, на саме існування українців, намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки і загрожує миру у всій Європі. У 1939–1945 роках ворогом були нацисти, а сьогодні це рашисти — російська версія імперського націоналізму та фашизму. Тому традиційне гасло цих пам’ятних днів #ПамятаємоПеремагаємо цього року на державному рівні дещо видозмінене і звучить так: «Перемогли нацистів — переможемо і рашистів!» — йдеться в повідомленні.

Головне фото: Укрінформ

Популярні пости

Вибачте. Даних поки немає.